Напередодні. Соня: «Оль, якщо буде дощ, ти все одно вставай!»
Ян просив нас приїхати до 9:30. Крізь сон я чую, як краплі дощу б'ють по підвіконню: «Соня, треба вставати, інакше я засну». Було вже 9:30. Я геть забула про зміну в розкладі. Навіть з вечора не заводила інші будильники.
Виїхали знову, не поснідавши. Отже, ПОДВИГ: у дорозі задзвонив телефон, я підняла слухавку, і, тримаючи її лівою рукою, спокійнісінько їхала по мокрій дорозі. Ще й розуміла Крістіну, ще й відповідала. Роблю успіхи! (Минула спроба закінчилася знайомством зі стіною). Крістіна сказала, що заїде за нами, а ми вже майже під'їжджали. Краще б залишилися снідати!=)
Дощ був усю ніч, а до ранку трохи стих. Зате потім він не припинявся до самого вечора! До речі, стоки на дорогах тут далеко не всюди. Назад, на багатьох перехрестях доводилося їхати, розсікаючи воду.
Що робити, коли така погода? - Писати блог? Ні, не чула. Всі лягли спати. Я перша, дівчата поки доробляли млинці. Майстер-клас показувала наша сусідка Наташа, вона спец). У результаті проспали годин до 6. Прокидаюся - дощу немає. Ура!!! Вийшла на ґанок: нічого не ура! Ніби океан вийшов з берегів!!! Машини їздять повільно, дуже акуратно. Хоча пішоходів немає. Особисто мені по коліно води на проїжджій частині, і трохи менше на тротуарі. Згадалися кадри з новин минулого року. Ураган на східному узбережжі, Кримськ... Тьху!!!! Згинь!
Наш дім – один із маленьких оазисів. І як на зло, одразу захотілося чого-небудь солоденького, солоного, загалом – сходити в магазин. Прикро, коли вихідний так безнадійно зіпсований!
Соня піднялася нагору, до дівчат, дізнатися, чи потрібно йти на роботу. Віка і Ксюша (дівчата зверху), Соня і Аня працюють у одного чоловіка Дейва на бордвоку. Wax hands - класна тема. Відпочиваючі складають з пальців фігури, опускають руки у віск, а дівчата роблять певні маніпуляції і повторюють процедуру кілька разів. Загалом, ваша рука з усіма вигинами, лініями життя залишається у вигляді воскової фігурки! Цікаво. Мені б хотілося зробити таку на пам'ять! Коштує це 10 $, і 20 – якщо дві руки together.
Віка щойно повернулася з Ріо-Гранде. Є такий магазин «Ross» – Dress for Less. Брендові речі в ціновому діапазоні 10-25$. Поки Соня описувала гору обновок (для себе, для мами, для тата, для майбутньої дитини – все на 350 баксів), я міркувала. Ідея поїхати в Росс переслідує мене давно, я все чекала вихідного. Дощ закінчився. Росс до 21:30. Ну і нехай, що води майже по коліно, головне доїхати до бас терміналу! Час 19:00. Дивлюся розклад, автобус через 10 хвилин. Дію швидко: рюкзак, футболка, шорти, сланці, ключі від велика. До вечора!
Виявляється, вода стояла тільки до Пасіфік авеню, далі дороги чисті, як після невеликого дощику. Чи варто описувати, що я як завжди ледь не запізнилася? Водій обіцяв підказати, де потрібно вийти. Я вже й сама непогано орієнтуюся в RG, запитала для впевненості.
Там, де автобуси повертають на Атлантік сіті, починається ряд великих молів. Перший з них Ross, потім все по 5$ і менше, далі інші магазини. Закінчується ряд супермаркетом Волмарт (там, де ми зазвичай купуємо їжу).
Я уявляла Росс трохи по-іншому. Думала звичайний ТЦ, тільки дешевий. Виявилося все набагато простіше: ряди одягу, відсортовані за розмірами, видами: top, botton, dress і т.д. Марки перемішані. Мій візок наповнювався дуже швидко. Я вже навіть перестала дивитися на ціни, зазвичай 12-13$. Великий вибір штанів, джинсів, топів, поло, блузок. Трохи купальників і взуття. В основному взуття представлене в одиничному варіанті, рідко можна знайти 2 різні розміри однієї пари. Багато сумок, і багато класних і дешевих рюкзаків! Ось чому моя душа особливо пораділа!
Чесно, очікувала чогось більшого! Для мене цього мало, може, звичайно, я звикла до московського Метрополісу, може після просто налаштувалася на інше.
У fitting room (здогадалися?) немає ніяких охоронців, сторожів. Тільки на дзеркалі нотатка: «We love bargains the same as you do». Скромно і зі смаком! У сусідній кабінці хтось слухав музику і співав. Голосно! Прості американці!
Що ще хотілося б відзначити. У футболці знайшла невелику дірку (трохи розійшовся шов), отримала знижку 10%. Сподобався купальник, але не змогла знайти відповідний верх-низ. 40%. Тут головне, не мовчати!
Я вже під'їжджала назад до ВВ, коли подзвонила Соня. Незважаючи на денну зливу, на бордвоку зараз super busy, людей дуже багато, всіх дівчат викликали на роботу. Мав бути салют, і Соня покликала мене до себе. Всі покупки уклалися в рюкзак, перед бордвоком перевзулася в кроси, (брала їх з собою, щоб по-людськи виглядати в Ріо-Гранде).
На набережній насправді було людно і весело! Балакали з Сонею, її роботодавець запропонував мені вечірню роботу. (Як потім дізналися, Аня від нього пішла, для неї це занадто легка робота! Потрібно посміхатися всім, при цьому майже нічого не робити). Тут же зустріли Вітю з Федею, які перед переїздом в NY вирішили прикупити сувенірів з узбережжя. Соню відпустили, і ми пішли гуляти! Заходили в магазинчики, розмовляли з американцями! Рано вранці хлопці їдуть, а ми так і не скинули у них фотки з крабами (Її найперші). Тож сьогоднішній день закінчився поїздкою за фотографіями, а потім їх дружним переглядом!
