Так, так, так! Все виявилося набагато простіше, ніж я очікувала! Прийшла я десь о 9:25, у перший день (та й взагалі завжди) краще приходити заздалегідь. Селлі зустріла мене і відвела в лаундрі. Там багато хлопців та дівчат, всі у фірмових поло, розмовляють, кожен щось своє робить. Селлі представила Мартину – дівчинку, яка буде мене навчати. Вона та її подружка взяли все необхідне, і ми пішли до ліфта. Дівчата одразу запитали, звідки я. Самі вони з Македонії. Англійською це звучить як «Macedonia». Я спочатку навіть не зрозуміла, де це. Дівчата сказали, що тільки американці їх так називають.
У кожного в готелі свій відсік – 8 кімнат. На кожному поверсі приблизно по 4 відсіки. Ми з Мартиною працювали на 4-му, прямо навпроти океану – таким красивим я його ще не бачила! Наші номери простенькі, але, напевно, дуже дорогі за рахунок виду з вікна!
Працювати виявилося просто! Особливо якщо порівнювати з моїм попереднім досвідом. Мартина пояснювала мені все в «адаптованому» варіанті, тобто як робити добре, нічого не роблячи. Багато часу ми просто витрачали даремно, ходячи з поверху на поверх у пошуках чистих рушників – тут їх весь час не вистачає. У готелі стільки ліфтів і відсіків, що дуже складно орієнтуватися! Тільки за вказівниками на стінах (де які номери) можна збагнути. Ліфти прозорі, поки їдемо, спостерігаємо джакузі, басейн – відпочиваючі насолоджуються. Насправді немає відчуття, що я працюю, і не хочеться стрибнути в басейн (як це було раніше у Крістіна). У ліфтах завжди пахне чимось свіжо-солодким!
Загалом, все як я і очікувала, на високому рівні! Багато різного персоналу, один збирає сміття, інший щось інше, третій лагодить жалюзі, тощо. Я дивуюся, як вони запам'ятовують один одного. Сьогодні я познайомилася з Мартиною, її подругою Марією, Селлі – наш бос, і якийсь хлопчик з лаундрі сказав мені своє ім'я. Не пам'ятаю взагалі, як його звати.
Поки прибирали кімнати, до нас пару разів приходила Селлі і перевіряла. Як повідомила Мартина, Селлі запитувала про мене. Мартина взагалі проста дівчинка, весела, говорить прямо все, що думає, ну або майже все (напевно я ніколи не дізнаюся). Так ось вона замовила за мене слівце.
З Мартиною ми базікали про все, дуже легко і невимушено. Англійська у неї досконала. З їхніх бесід з Марією я зрозуміла, що наші мови (македонська і російська) схожі, як, мабуть, і всі мови нашої групи (напевно слов'янської). Приємно було чути як дівчата рахували: один, два, три...
Закінчили до 3 години. Я майже взагалі не втомилася, і була дуже задоволена! Завтра мені знову на 9:30. Мартина сказала, що перші кілька днів я буду працювати з нею, поки не вивчу як і що робити.
