2029...

Цікаво, у які це невідомі краї заніс тепер тебе, допитливий читачу, невгамовний вітер мандрів, породжений моєю творчою уявою?!

Заінтригований, зізнайся?! 2029?.. «Не може бути, - можливо, наївно подумаєш ти? - Невже... 2029 - рік... Невже... Адже треба мати неабияку сміливість і непідробну проникливість, щоб ось так, просто, зухвало і безсоромно випередити хід часу; швидко і непомітно, по-справжньому по-господарськи переступити через не один десяток років і, на свій подив і незворушне щастя, не відчути на собі безповоротного впливу часу...»

Тепер, мій читачу, озирнися навколо, розкрий ширше очі. 2029 рік... Ми опинилися (можливо, тебе це не дивує) у світі розумних машин. Так, випереджаю твоє обурення і можливе побоювання: безумовно, у світі не тільки розумних машин, а й у світі людей, по-своєму талановитих і таких несхожих, але однаково тих, хто знайшов собі затишний куточок, своє «місце під сонцем» і постійно відчуває турботливий батьківський погляд машин.

Вражаюче, але всі твої, можу здогадатися, найнеймовірніші і неможливі, як здавалося тоді, у далекому вже 2010 році, технічні досягнення і нововведення такі відчутні і реальні тепер! Ось же вони, прямо перед твоїми широко відкритими очима! «Де, де? – неспокійно озираєшся ти. - Я нічого не бачу...» Почекай, не метушись (як маленький, чесне слово :) ) – увімкни, дорогий читачу, безцінну уяву, і вона успішно зробить свою справу і без моєї допомоги... Ну що, вийшло?!..

... Звісно, я так тебе розумію, твої ідеї і образи розігралися не на жарт, досягли, як то кажуть, найвражаючіших форм і розмірів... Так не хочеться, мій дорогий, переривати ці солодкі мрії про неймовірне і жахливо бажане майбутнє життя, але, на жаль, нам треба рухатися далі...

Знаєш, мене, зізнаюся, не стільки вражають ці неописані (повір, і моя уява все ще на щось здатна) технічні досягнення, скільки те, що навіть у такому машинному раю людина, жахливо розпещена машинною турботою і комфортом, як і раніше (хоча ні, мабуть, ще більшою мірою: недарма кажуть, що мудрість приходить з роками – так ось, мудрість людства накопичується десятиліттями) цінує і солодке спілкування з цілющою природою; і світ, мальовничо відкритий на сторінках книги; і цілющу прогулянку невідомою дорогою, що манить удалечінь... Погодься, нам зараз, мандрівникам-футурологам, як нікому близько і зрозуміло це відчуття «неймовірної прогулянки невідомою дорогою, що манить удалечінь»...

Добре озирнемося навколо: ось книжкові магазини, що люб'язно надають книги тим, хто воліє «відкривати» для себе світ книги, тримаючи її безпосередньо в руках, а поруч, подивися: до неможливості автоматизовані і оснащені за останнім словом техніки, електронні бібліотеки – для тих, хто впевнено крокує в ногу з часом.

А ось... а тут... неймовірно... поглянь сюди! Відчуваєш якесь відчуття розчарування? Як я тебе розумію! Так багато всього, що хочеться побачити, помацати, багато дізнатися – і так несправедливо мало часу...

Послухай, здається, у мене з'явилася бездоганна (не буду скромничати) ідея: треба переглянути періодику. Адже газети, журнали (кожен читач неодмінно підбере без зусиль журнальчик на свій смак) якнайкраще розповідають події, правдиві і не дуже, поточного життя. Давай спробуємо: так, хочеш в електронному вигляді? Хоча знаєш, я, мабуть, по-старому, погляну ось на цей з барвистою обкладинкою. Так... зміст... Ага, наука і техніка - вдосталь побачили своїми очима... Політика - чесно зізнаюся, не дуже цікавить мене... Зоряне життя, мистецтво – дізнаємося свого часу... А це що?!.. Цікавенько... IEC?! International Exchange Center?! Наскільки я пам'ятаю, це всього-на-всього Центр міжнародного обміну, що дозволяє студентам «запросто поїхати в Америку на кілька літніх місяців, щоб легально працювати і подорожувати країною». Правда, не розумію: IEC і ціла рубрика в щотижневому журналі?! Чому IEC? Адже подібних компаній зараз (хвилинку, будемо до кінця відверті і чесні, не зараз - у 2029 році, а зараз – у 2010 році) десятки! А популярність і відомість та розворот у модному журналі на додачу - тільки в одного! Тепер я не на жарт заінтригована... Неодмінно треба дізнатися, у чому ж тут справа: шоста... восьма... ага, ось і потрібна мені 12 сторінка. Не терпиться поглянути...

ЖИТТЯ СЬОГОДНІ 31 грудня 2029 року

12 сторінка

IEC – унікальне досягнення людства

Звісно, наші постійні читачі встигли вже досконально вивчити діяльність ЦМО. Але ми переконані, що сьогоднішня рубрика здивує і порадує їх. На сайті IEC ми попросили поділитися своїми думками. Прийшли сотні тисяч листів! Публікуємо інтерв'ю, взяті нашим кореспондентом.

...Звернувшись до Центру, я була здивована турботливим ставленням до мене...

• Що ви можете сказати про роботу IEC?
• Знаєте, на сьогоднішній день IEC – єдина на ринку, абсолютно не маюча конкурентів, фірма-монополіст, як сказали б економісти. Ще буквально 5-6 років тому десятки подібних фірм складали їй конкуренцію, але поступово добровільно (що вельми розумно з їхнього боку) пішли з ринку. Як таке можливо? Наслідки цієї монополізації лякають Вас? Дарма: по-перше, споживач, його думка і попит диктують правила гри ринку – це раз; по-друге, повірте, далеко не в інтересах Центру втрачати таких вдячних клієнтів!
• Серед «таких вдячних клієнтів» і Ви?
• Так, свого часу, у 2010 році (вражаюче, як давно це було), будучи студентом економічного університету, я брала участь у програмі Work and Travel. Але і сьогодні з радістю продовжую стежити за успіхом і процвітанням компанії, та й тепер мої діти – її вдячні клієнти.
• Добре, але все ж чому тоді, багато років тому, Ви вибрали саме IEC?
• Все просто. Звернувшись до ЦМО, я була по-дитячому здивована і вражена турботливим ставленням до мене. Правду сказати, і сьогодні, через роки, я знаю, що мої діти – у надійних руках!
• Що Ви маєте на увазі?
• Розумієш, коли я зверталася до Центру, я розуміла, що особисте, tet-a-tet спілкування з кожним студентом, так, корисне і необхідне, але, на жаль, нездійсненне і недосяжне: час і можливості працівників ЦМО далеко не безмежні. Тоді мені стало по-справжньому цікаво, яким же чином вони впораються з цією проблемою: адже постійне інформування і діалог – просто необхідні...
• І?..
• Розсилочні листи...
• Всього-на-всього? Адже жодна організація, компанія, що поважає себе, без електронного спілкування – НІЩО!
• Так, я з тобою повністю згодна. Але, розумієш, суть-то тут не стільки у використанні досягнень Internet, скільки у змісті, наповненні цих листів. Студенти звертаються до ЦМО, як пам'ятаю себе, такі «зелені», по-хорошому амбітні, спантеличені, зізнаюся, трохи налякані: попереду ж опинитися в чужій країні. І так важливо зрозуміти це і підтримати молодих людей у їхньому прагненні до самостійного життя. А підтримати як? – розсилочними листами. Читала, пам'ятаю, брошури і розуміла: зі мною, неодмінно зі мною, спілкуються; що дивно, випереджають питання, що мимоволі виникають у мене; діляться своїм досвідом – і все це такою простою, доступною, зрозумілою, зовсім не вигадливою мовою...
• Так, з Вами не можна не погодитися: повна орієнтованість на студентів у своїй роботі, детальна продуманість усіх тонкощів і нюансів дозволили IEC справедливо зайняти сьогодні лідируюче положення на ринку.

...Європейські студенти, талановиті від народження, виховані IEC, – основа невичерпних ідей, енергії, що фонтанує, і незгасного ентузіазму...

• Скажіть, ось Ви сьогодні є безпосереднім клієнтом ЦМО. Чи згодні Ви з думкою старшого покоління?

• Безумовно! Все це так. Правда, за ці роки (адже вже 2029 рік!) у роботі IEC відбулися кардинальні зміни. Посудіть самі: сьогодні кожен студент, що поважає себе, не уявляє життя без ЦМО. Якщо хочете, ЦМО – сходинка в навчанні, кар'єрі, яку не можна просто перестрибнути (та й зізнатися, і не хочеться зовсім) – її потрібно неодмінно пройти, сміливо і впевнено, і з задоволенням.

• Може, що-небудь ще?

• Зріс, наприклад, штат співробітників ЦМО. Сьогодні він просто величезний: менеджери, психологи (турбота не тільки про позитивний клімат у колективі, але, звісно, і про моральну підготовленість студентів ой-як важлива), викладачі (інгліш – нам тепер не перешкода), дизайнери, інтерв'юери, журналісти... - буквально все враховано і продумано.
  Це ще що! Special for you підбирається робота – колосальне, як мені здається, досягнення Центру! Враховується все: освіта, бажання, можливості, здібності... Для нас, студентів, з'являється унікальна можливість спробувати себе, розвинути свої творчі, професійні навички. Скажімо, я, навчаючись на рекламного агента, не працювала на кухні або в готелі, а працювала в рекламному агентстві, з розумом підібраному мені ЦМО. Так, похвалюся Вам, американці залишилися настільки задоволені моєю роботою, що навіть віддячили ЦМО матеріально. Повірте, їхні інвестиції + інвестиції інших задоволених роботодавців дозволять IEC придумати щось новеньке. Що говорити, завдяки ЦМО, це літо було просто незабутнім для мене, корисним для мого майбутнього. Тепер бачите, як ЦМО допомагає студентам реалізувати себе, а американцям...

• Отримати економічну вигоду?!..

• У точку! Як вони самі зізнаються: «європейські студенти, талановиті від народження, виховані ЦМО, – основа невичерпних ідей, енергії, що фонтанує, і незгасного ентузіазму». Що, погодьтеся, ніяк не завадить американцям.

• А правда, що саме ЦМО змушує або, скоріше, наставляє студентів «на шлях істинний» :)?

• Дарма, між іншим, посміхаєтеся. На 100%. Розумієте, IEC постійно проводить усілякі конкурси, студентські змагання, турніри, що підштовхують нас активно в них брати участь, «корпіти і пихкати» для перемоги. Правда, це було і раніше. А ось чого не було - так це стажування за кордоном... на мій жаль, поки тільки для особливо талановитих і працьовитих: справа серйозна і досить витратна. Зізнаюся, зараз я старанно прагну до такого «ідеалу і надії» ЦМО (не тільки прагну, а й докладаю всіх зусиль) – вже дуже хочеться не упустити подарований шанс!

• Вражаюче, наскільки ЦМО щиро вірить у студентів, а студенти покірно покладаються на ЦМО. Причому, як ви самі почули, так думали студенти десятки років тому, але так продовжують думати студенти тепер, на порозі 2030 року! Приєднуйтесь!

Розмовляв кореспондент IEC

ЖИТТЯ СЬОГОДНІ 31 грудня 2029 року

Послухай, дорогий читачу... Нам не можна витрачати ні хвилини... Побігли назад, у 2010 рік, – пора перевірити все на собі...

P.S. До зустрічі в 2029 :)!