Довга дорога... Ми виспалися :) Були готові до нашої останньої станції)

Знову знайшли найближчий туалет для перевтілення. На третій день пішов у хід сухий шампунь :D

І ось, перевтілившись, ми попрямували в наш шлях)

Спочатку ми гуляли містом, відвідали стару частину міста і просто вдихнули це місто)

Потім ми попрямували в те місце, яке напевно відвідує кожен – Гарвард)) Було дуже цікаво побачити його на власні очі, зайти в магазин при цьому університеті і просто побачити життя елітного універу. В основному студенти цього вишу – азіати, оскільки вони дуже посидючі і розумні! Вступити туди дійсно дуже важко. Перший курс проживає на території університету, а курси старші – у квартирах)

Нам там дуже сподобалося, довго робили хорошу фотографію на фоні))

Після Гарварду ми насолоджувалися вуличною двіжухою. На вулиці люди малювали картини, танцювали, співали. Місто дуже живе і динамічне.

Попили кави в Старбаксі з видом на цю красу.

Далі ми попрямували в дуже гарний парк (Boston Common). Приголомшливе місце! Ми дуже багато часу там провели. Годували качок, бігали за білками, дивилися на озеро, людей, що проходили повз. Бачили коляску з 6-ма дітьми)) це було щось)) Обов'язково, коли будете в Бостоні, сходіть туди. Взагалі Бостон дуже зелене місто, дуже гарне.

Далі ми гуляли по «Стежці свободи» (Freedom Trail). Під кінець ми втомилися. Ми дуже багато ходили. Тому більше нікуди толком не ходили, а просто гуляли.

Бостон підкорив мене, як жодне з інших міст. Мені в ньому було так добре, так затишно, так душевно. Я немов зжилася з цим містом. Для мене він був чарівний... Бостон – ти для мене як м'яка іграшка, яку хотілося обійняти і не відпускати... Ти маниш... Ти здаєшся таким рідним... Дякую тобі....

Далі ми бігли на автобус, оскільки ми запізнювалися. Це був забіг, який я пам'ятаю досі... Ми бігли з усіх сил. Спочатку шукали сам вокзал, потім місце, де відходить автобус. У результаті встигли.

Близько 2-ї ночі були в Hyannis. Вдома були близько 3. Лягли спати майже відразу, сил не було зовсім. Єдиним жахом для нас було те, що завтра робота. Але... та-да-да... на ранок пішов дощ!!! Ми були найщасливішими і проспали до самого вечора і потім повилазили зі своїх нір, щоб поділитися з нашими друзями враженнями. Люди, з якими ми працювали, стали для нас справжніми друзями)

Ось ми повернулися в нашу робочу атмосферу... Але яка вона була для мене... моя робота... Перед тим, як я розповім вам про божевільний Маямі, я хочу поділитися трохи моїми переживаннями, емоціями, відчуттями від рідного місця West Yarmouth...

Soon...