Червень.
....місяць, який допоміг переосмислити цінність свого життя.
22 травня я прилетів і вже 1 червня, у свої перші вихідні, які мені дали мої роботодавці Джон і Сінді, я відвідав найяскравіше для мене і найбажаніше місто на той момент – Нью-Йорк. Це місто і ту атмосферу просто не описати словами, це потрібно відчувати і чути! Іншими словами - насолоджуватися миттю, яка зараз відбувається. За два дні перебування я встиг відвідати Центральний парк і потрапити там під дощ, покататися неодноразово в метро, забутися в часі на знаменитому Time Square, спробувати вперше суші, а потім відвідати знаменитий бар, побудований на честь Форреста Гампа під майже однойменною назвою «Bubba Gump», бути присутнім на заході сонця на 102 поверсі Empire State, наїстися досхочу в McDonalds, загубитися в районі мостів Manhattan bridge і Brooklyn bridge, ну і, звичайно, покататися на двоповерховому екскурсійному автобусі при спеці в +30 градусів. Загалом, у мене була шалена гонитва за часом і емоціями за 48 годин. Ну, а що стосується Статуї Свободи, я не міг не прилетіти в Америку і не відвідати її! І я відвідав, але вже 28 серпня, за день до відльоту!
10 червня. Лежу на асфальті і чую тільки своє серцебиття, а навколо шум, і через цей шум чути сигнали машин і звук шин на асфальті... (цей момент мені нагадав якесь кіно, де герой то і справа потрапляв у халепи). Мене збила машина... але вийшло все так швидко, що я пам'ятаю тільки, як спереду в мене врізається машина і я вже підлітаю зі свого велосипеда, зі свого улюбленого велика, і в цю мить я подумав: «Треба було завтра поїхати і подивитися цей кінотеатр». Потім падіння на асфальт обличчям вперед, внаслідок чого я опинився на лівому боці і ця мить, коли я зрозумів, що все-таки обійшлося. Але розбитий ніс...
Аж до 26 червня я тільки те й робив, що працював, знайомився з новими людьми і займався документами, пов'язаними з моєю роботою і статусом J-1 Visa. Ах, так, ледь не забув, працював я оператором атракціону і мій атракціон називався «Чортове колесо», якщо на наш лад, а справжня назва того колеса була «GiantWheel». Дуже цікава робота, де я міг багато часу розмовляти англійською мовою, тим самим підвищуючи свій рівень, і сидіти в затінку з кондиціонером при спеці в 35 градусів. Для роботи на вулиці це просто супер!
Чому я вибрав саме 26 червня? Так тому, що це день мого народження, і чекав я його з моменту прильоту в США. День цей почався у мене зі дзвінка по скайпу від моїх батьків. Я був дуже радий цьому, і в той же час, слухаючи привітання з дому, я став дуже сумувати за Казахстаном, за друзями, які не могли бути поруч. Але особливо мені не вистачало мого дому в цей день. Була б можливість на один день злітати, відсвяткувати з усіма своїми і потім на ранок назад у Штати. Час був 12:16 am, коли ми договорили з батьками, і я, як зазвичай, зіскочив зі свого ліжка і пішов вмиватися. Піднявшись нагору, нікого вже не було, всі мої десять сусідів вже були на роботі і працювали в поті чола. Я посмажив собі сосиски в мікрохвильовці і приготував яєчню. Це, власне кажучи, звичний мій самотній сніданок вранці за відсутності моєї рятівниці в особі Айки. Мабуть, це єдина людина, яка переживала за мій голодний шлунок, іноді навіть частіше, ніж я сам!
До першої години я був на своєму звичному робочому місці і думав, чому ж сьогодні мене ніхто не вітає особливо? Може, чекають чогось, увімкнув репчик голосніше в навушниках і чекав своїх клієнтів. О 6 pm у мене завжди була перерва, і в цей день не було винятку, але щось та мало статися. Повідомляючи Сінді і Джону (моїм роботодавцям) про те, що я, мабуть, піду перекушу в «Макдональдс», вони сказали, що мені не потрібно нікуди йти і їжа вже приготована. У той момент я нарешті зрозумів, що вони чекали шостої години, щоб привітати мене. Так і вийшло: не встигнувши дійти до парковки на задній частині нашого парку розваг, я вже бачив, як Сінді несе яскраво-зелений торт, на якому було кремом прямо в центрі написано моє ім'я. І що ви думаєте ще вони придумали? Вони взяли і посмажили сосиски в мікрохвильовці спеціально для мене! Просто вони були здивовані, що я люблю сосиски смажити в мікро, і не могли зрозуміти, як я можу це їсти. Але вони знали, що я люблю, і, звичайно ж, порадували мене своєю увагою. Я був їм дуже вдячний, адже я дуже здружився з ними за короткий час перебування в Америці, вони були для мене як американські батьки. Закінчивши роботу об 11 pm, я прийшов додому і ліг спати...
Ви серйозно повірили??? До того часу, як у мене закінчувалася робота, мій телефон вже розривався від дзвінків моїх знайомих, які кликали мене на вечірку, чим я, власне кажучи, і зайнявся після того, як прийшов додому і помився. Я пішов на вечірку, і це було ідеальне завершення дня. «Проект Х», звичайно, не вийшов, але туса пройшла на найвищому рівні, а мій прихід додому о 4:27 am це доводить.
