Ну що, ближче до справи.
Як і було зазначено вище, я отримав можливість, я був зареєстрований. Тут було вирішено пустити все на самоплив і вибрати функцію Full, яка могла відправити взагалі куди завгодно. У той момент, звісно, мені хотілося в якесь велике місто або кудись ближче до міста мрії - Нью-Йорка.
Надалі залишалося лише чекати і зачитуватися блогами інших людей, статтями, інформацією про країну, податки, роботу і так далі і тому подібне. Пройшовши співбесіду зі спонсором, я зрозумів, що занадто довго чекаю на свого роботодавця. Чергова маленька неприємність. Дивишся на інших, вони вже до посольства готуються, а ти все чекаєш і чекаєш. Ось тут знову здається: ось і все, Азіз, історія почалася, не встигнувши закінчитися. Масла у вогонь додали товариші з мого агентства, які потрапили в якісь неприємності через своє приміщення і документацію, що, власне, ускладнило життя всім Full-учасникам. А вже ж весна.
Але в один прекрасний момент все ж приходить заповітне повідомлення від працівника з мого агентства, що сьогодні все-таки відбудеться моє інтерв'ю. Сказати, що я боявся - нічого не сказати. Порада No2 - Не бійтеся своїх інтерв'ю. Роботодавці наймають не менеджерів або маркетологів, вони усвідомлюють, що у вас немає або мало досвіду в цій сфері. Їм хочеться бачити, що ви хоч якось можете abc-кати англійською-американською і дуже завзято намагаєтеся посміхатися. Так, ви напевно сотні разів вже чули це. Посміхайтеся і будьте приємним співрозмовником. Так сталося, що я сильно переживав, та ще й пропустив пару дзвінків від свого менеджера, оскільки він почав дзвонити раніше встановленого терміну, а я був далеко від комп'ютера. А потім у нас було невимушене спілкування і багато сміху, і, коли я запитав, чи бере він мене на роботу, чесно, він подивився на мене, як на ідіота.
Їхати мені належало в штат Монтана, в західну частину Національного Парку Глейшер, в невеликий ресторан і працювати там кухарем. Кухарем! Чесно сказати? Я за все життя готував лише сосиски, яєчню і ролтони. Так, у цьому я Шеф-Кухар. Йому-то я, звісно, наплів, що можу прогодуватися і не тільки. Хоча в цей момент мені було вже абсолютно все одно куди їхати. А тим більше тоді, коли я прогуглив ці місця. Так, я прикріпив парочку з тих фотографій саме з гугла, які я побачив тоді. Кафе, до речі, називається Eddie's Grocery Cafe and Gifts, а знаходиться воно, якщо бути точним, в Apgar Village.
А ось це ось божевільної краси озеро McDonald, яке знаходиться в 5 хвилинах від самого кафе.
А все навколо оточують неймовірні ліси і природа, а також дикі звірі. І тут я зрозумів, що це буде не тільки робота, а й відпочинок від міської метушні.
P.S. А ще ось є сайт парку, де існує сервіс веб-камер. Одна з них спрямована на мій ресторан.
Glacier Park Web Cams
Мій ресторан :)
