Ну що? Ось і настав день, коли я прибув. Я зустрів свого головного офісного менеджера Метта, який дав мені багато різних паперів, а також ситно нагодував.

Кафе передбачало, власне, сам ресторан, кав'ярню, магазин морозива та звичайний сувенірно-продуктовий магазинчик. А на задньому боці наша двоповерхова гуртожиток. Окрім цього всього на передньому ґанку ресторану в середині сезону відкрили оренду велосипедів та човнів, а також весь сезон продавалися дрова. Ось і все. Після приїзду там, звісно, було дуже порожньо. Людей мало, співробітників ще не набралося. Окрім американців, 2 узбеки та 3 болгари.

Поселили мене в кімнату з іншим хлопцем з Узбекистану та Євгеном. Кімната цілком влаштовувала. Дуже зручно і просторо. Ванна ділилася між двома кімнатами.

Але найбільше, звісно, тут мені подобалися ті самі краєвиди, які я тепер побачив сам особисто. Не за допомогою Google, а своїми очима. Ось ця фотографія у мене тепер навіть у кімнаті висить:

Але перший день у селі був дуже коротким. Я лише відписався рідним, що дістався, а потім вирубився. Далі на мене чекав перший робочий день, який, судячи з розкладу, починався о 7 ранку.