Отже, почнемо ;)

Цього разу я взяла з собою зовсім небагато речей (про що вже сто разів пошкодувала).

Ну і ладно, моя подорож почалася з Великого Яблука, і цього разу я вирішила добиратися не на таксі, а спробувати своїми ніжками дістатися до центру. Ох, хлопці, з валізою це здійснити дуже важко. Але, ура, у мене вийшло.

Знайшла свій готель, заселилася, правда спочатку виникли деякі проблеми з кімнатою (там огидно пахло і на стелі були величезні плями), благо ресепшионіст змінив мені кімнату. У мене був цілий день для того, щоб повернутися в метушню цього надзвичайно бездоганного міста. Вирішила відвідати ті місця, які не встигла відвідати минулого року. Це, звичайно ж, Мадам Тюссо. Ааааааа, хлопці, це просто приголомшливе місце. Моя мрія здійснилася так, як треба. Ці воскові чоловічки так схожі на реальних зірок. Я пару разів навіть переплутала =D

Джекі Чан, Роберт Паттісон, Обама, Чарлі і т.д. стоять за міліметр від тебе, це здорово, таке мистецтво, боже, немає слів. Єдине, що було не дуже класно, це освітлення, біля кожного експоната доводилося налаштовувати камеру.((

Після я вирушила на Таймс-сквер, нестримні веселощі, сміх з усіх боків, герої з коміксів, голі ковбої, живі статуї...

Хто є у мене в інстаграмі (http://instagram.com/frecklealex), ви бачили парочку диваків на відео ;)

Також ще відвідала M&M's world, цілих два поверхи цих червоних, жовтих, зелених, синіх, помаранчевих горіхів. Чого там тільки немає, і статуетки, і замочки, блокноти, посуд, рушники, піжама... рай для дітей.

Батьки, бережіть свої гаманці.))

Цього ж дня побувала в парку Chelsea, дуже маленький, але такий гарний з виходом на водичку, а вдалині вогні, вогні, вогні. Романтика.)

Після парку, щаслива повертаюся в хостел, заходжу в кімнату, і О ЖАХ, там лежить негр. lol. Кімната виявилася змішаною, і місць в інших вже немає, на цю ніч все було вже зайнято. У моїй голові промайнули мільйони думок, як звідти втекти, але втома після перельоту і насиченого дня переборола страх. Насправді все було в порядку, зранку я благополучно поїхала на бас стейшен...

З великою, але легкою валізою я попрямувала в центр Ньюорка на грейхаунд. Благополучно всілася подалі від водія і максимально розклала свої речі на обидва сидіння, щоб ніхто до мене не зміг сісти. Так, я шкідлива і підступна. Але як ви думаєте, тут заходить жінка і люб'язно запитує мене, чи не зайняте місце. damn. Я, звичайно ж, поступилася місцем, але не звернула увагу на габарити цієї дами... Ніколи не бачила таких жінок до цього, тільки якщо у фільмі "Велика матуся". Тепер ви приблизно уявляєте мій шок, і як мене приплюснуло до вікна.

Далі американські фільми відпочивають... вона дістала великий жирний, весь у цукровій пудрі пончик, і почала його люто поїдати і запивати літровим кавою. Я просто оніміла від такого шоу. Це зараз забавно згадувати це, а тоді...

Благо вона вийшла через годину на наступній станції. Я видихнула і пішла відновлювати свої нервові клітини в старбакс, кава, муа.)

До наступної станції я насолоджувалася самотністю і вай-фаєм)) хехе

А трохи пізніше до мене підсів дуже симпатичний американець Даніель, який дуже допоміг мені з пошуком важливої інформації для мене, а саме підказав, на яких сайтах можна знаходити житло по всіх штатах і звичайно ж дошки оголошень (робота). Обожнюю американський менталітет, так здорово насправді.

Пізніше, на жаль, він вийшов. І разом з цим нам якраз зробили велику півгодинну зупинку. І тут щось стукнуло мені в голову, і я вчинила божевілля...

Передісторія: Мій автобус йшов до Оушен Сіті, це десь за годину їзди на таксі до Рехобот Біч. На жаль, від ОС до РБ немає ніяких локальних автобусів, і чорт смикнув мене подивитися в googlemap, чи є баси від того місця, де я зараз знаходжуся, до РБ? І так, виявилося, є варіант з пересадкою.

Трохи побувши в замішанні, я вирішила вийти зі свого баса і спробувати доїхати самостійно. Ох, як я пошкодувала про це...

Дійшла я до зупинки, а ця стейшен знаходиться посеред кукурудзяного поля, і нічого поруч... ні магазину, ні кафе, НІЧОГО.

Ну, думаю, півгодини по-любому потрібно буде чекати...

минає півгодини, година, півтори...

Тут на мене вже напала паніка, а раптом він не прийде, що робити, куди йти, я посеред кукурудзяного поля, чорт забирай!!!...

І, о, диво, через 2,5 години він прибув. Але на цьому мої труднощі не закінчилися, як ви пам'ятаєте, тріп з пересадкою...

І де ж була пересадка?

Цілком вірно, в чорному кварталі... Цього року мені шалено щастить на них. Весь час, поки я там стояла і чекала автобуса, я благала, щоб ніхто до мене не підійшов, наївна...

І тааааааа, я дісталася до Рехобота, так так так.

Але це ж ще не все, потрібно знайти готель, роботодавця і житло. Час вісім вечора, як все це встигнути???

Побродивши біля аутлетів (бутики відомих брендів) у пошуку вірного шляху, мені зустрілися дві дівчини, які запропонували довезти мене до місця. Я вже говорила, як люблю американ піпл???)))

І ось я на місці, урааааааа, не вірилося просто.

Зустріла свого роботодавця Кріса, дуже веселий і добрий чоловічок. Прихистив мене на одну ніч у себе вдома, познайомив з чудовими людьми, які допомогли мені знайти житло, дали велик на літо безкоштовно, та ще й екскурсію провели по Рехоботу. amazing.

Наступного дня я вже переїхала в свій, вже так полюбився будиночок. З житлом, звичайно, у мене вийшло дуже швидко, зазвичай хлопці знаходять його через два-три дні, а я відразу ж після приїзду. Чарівництво та й годі.^^

Ось якось так я добиралася до цього жаркого міста, і впевнена, пригоди мене вже чекають, та й проблеми теж... але як же без них?

Вірно - нецікаво!

http://vk.com/away.php?to=http%3A%2F%2Finstagram.com%2Ffrecklealex&post=36460921_4033