Дві речі:

1. Сподіваюся, що вам не доведеться стикатися з цим.

2. Пост може не сподобатися дуже вразливим людям.

Продовжимо.

26 липня.

Під час нарізання кінзи я примудрився відрізати собі невеликий шматок пальця. Так, разом із куточком нігтя. У той момент мені, звісно, здавалося, що я відрізав пів пальця, але, забігаючи наперед, зазначу, що все не так страшно, як мені, параноїку, здавалося. Хоча тоді, звісно, я відчув шок, ледь не знепритомнів тощо. Один із менеджерів мене перев'язав і ніби все добре, але вони сказали, що обов'язково треба про це повідомити, тому поїдемо до лікарні. У West Glacier була невелика клініка, яка розміром менша за мою квартиру, де я очікував побачити якусь сільську лікарню і лікаря типу фельдшера. ХА. Куди ти приїхав, хлопче? Лікарня з усіма сучасними технологіями, тямущий лікар, який моторошно нагадував Пола Маккартні. Ну, все, як годиться. Лікування, перев'язка, мазь і все таке. А також страховка, яка буде надана моєю роботою, оскільки це була виробнича травма. Отак, власне, це все і виглядало.

А далі щодня мене возили до лікаря, щоб оновити перев'язку й оглянути рану. Зрештою, через кілька днів він мені просто дав мазь і спеціальний пластир, щоб я вже сам собі обробляв палець. Зараз палець уже в нормі, тільки якщо сильно придивитися, можна побачити різницю. Дякую псевдо Полу Маккартні за його турботу. Ну і, звісно, фото на пам'ять.

P.S. А взагалі, робота кухаря протягом 4 місяців призвела до того, що я з легкістю можу проводити лекції про стадії загоєння шкіри після опіків/порізів. У мене цього було вище даху. Особливо опіків.