Ми летіли до міста в стилі диско через Сіетл і прибули туди вдень 1 жовтня. Ніхто з нас раніше не був тут.

Хто ми? 1 узбек і 8 румунів.

Що ми маємо? Хостел десь посеред міста.

Як туди дістатися? ?

Ну, схоже, я завантажив додатки на телефон із транспортною системою міста. Основна система, щоб вибратися з аеропорту в місто, це BART, яка вимагатиме $2.25 за квиток. Квитки у багатьох систем, до речі, спільні, і тому одним квитком можна користуватися і на інших транспортних засобах. І діє він 90 хвилин.

З трудом дісталися до свого мотелю, всі 100 разів пересварилися, оскільки ніхто не вірив моєму вмінню розбиратися в картах Google. А так, ще й примудрилися двох дівчаток на виході з метро загубити. Ось. Загалом дорога була унікальна. Звідти пішки з валізами і 2 км. Взагалі чудово. Ледве дійшли, отримали свої номери. Отже. Хостел. Думаю, ви розумієте суть. Якщо ні, то я поясню. Це місце, де навіть спати не особливо хочеться. Зазвичай це найбільш бюджетні варіанти для тих, хто хоче не сидіти в номері, а дивитися місто. І так, наприклад, у невеликій кімнаті буде 6 ліжок. Загалом гуртожиток, грубо кажучи. І ось вийшло так, що я мав жити 3 дні з 5-ма дівчатками, а наші інші 3 хлопці в номері, де 4 ліжка. Їх троє і хтось один ще. Але їх чомусь поселили в номер з 6-ма ліжками, де троє їх і троє якихось, цитую, "страшних фріків". Я сам їх не бачив, але вийшло, зрештою, так, що ми ночували 9 осіб на 6 ліжках. Мило, чи не так? Ну, мені в принципі все одно. Я хотів дивитися місто. За $75 за 3 ночі в Сан-Франциско це було нормально, думаю. Загалом, ми залишили речі і пішли гуляти.

Звідти ми, звісно ж, рушили одразу до Золотих Воріт, які є, можливо, найзнаменитішою пам'яткою міста. І, враховуючи, що ми ще не до кінця знайомі з громадським транспортом тут, виникла ідея йти пішки з даунтауну. Якщо вірити картам Google, це десь 11 км шляху + ми постійно звертали з дороги, щоб побачити щось ще по дорозі. Підійшовши впритул, я втратив дар мови. Ці емоції просто неможливо описати.

Дорогою ми справді багато звертали в різні боки і тому прийшли до мосту вже під самий вечір. Крім заповітної мети ми встигли побачити Палац Витончених Мистецтв, про який я ще дещо скажу на останній, бонусній, сторінці.

На зворотному шляху ми були страшенно втомленими, але не мали й найменшого уявлення, як дістатися додому. Йшли практично навмання, використовуючи мою логіку, і постійно сварячись, а потім випадково натрапили на автобус, який вже закінчив зміну. Добра жінка довезла нас до найближчої станції і пояснила нам, як дістатися додому. Доїхавши, ми знайшли собі нову місію, як в хостелі, де 6 ванн прийняти душ 9 людям. При тому, що ми не єдині хочемо прийняти душ.

Тому після всіх цих пригод нас вже особливо не парило те, де ми будемо спати і як. Головне було куди-небудь лягти і заснути, що ми, власне, і зробили.

2 жовтня. День 2.

Вранці у всьому районі не було світла. Таке і в Америці буває, уявляєте?

Вийшовши з дому і поснідавши, ми скористалися іншою системою транспорту - MUNI, яка більш спрямована на перевезення пасажирів всередині міста. І одразу ж поїхали на Ocean Beach, де провели весь ранок до обіду. Поїздка на цей пляж стала для мене однією з найяскравіших подій всього літа. Якщо порівнювати НЙ і СФ в цьому плані, то Каліфорнія безумовно на крок попереду. Пляж величезний, а навколо всім весело, всі щасливі. Пити не можна тут, але нікого це особливо не хвилює, навіть патрульного, який проїжджає вздовж пляжу кожні хвилин 5-10. Океан, пиво, нові американські друзі - це і було наше сьогоднішнє денне розвага.

Що ще дуже сподобалося - пляж ідеально чистий. І навколо багато собак, які активно граються у воді. За це я люблю американців, які так дбайливо ставляться до своїх тварин і вигулюють їх тут.

Місто взагалі важко порівнювати з Нью-Йорком. Не робіть цього. Вони колосально відрізняються, розмірами, людьми і колоритом. Розміром СФ дуже маленьке місто, яке можна пройти пішки по горизонталі або вертикалі менше ніж за день. У плані людей, нинішнє моє перебування мені сподобалося значно менше. Навколо набагато більше фріків і страхітливих людей. Можливо, я потрапляв у різні за рівнем райони цих міст, але мені здалося, що в СФ рівень бідності вищий, ніж в НЙ. Люди взагалі виглядають занадто божевільними, але при цьому більш вільними. Щодо свободи я зробив висновок після того, як став відчувати запах трави з кожного кута. Поліції тут до цього схоже взагалі немає діла. Хоча чи можна це назвати свободою? Або просто пофігізмом? Не суть.

Але головна відмінність міст - це все ж кольори. Коли ти бачиш Каліфорнію, ти розумієш, що Нью-Йорк в порівнянні з її містами дійсно сірий. Можливо, що просто різні погодні умови і архітектура відіграють основну роль.

Після пляжу ми попрямували в Парк Золотих воріт, який обійшли весь вздовж, а звідти на автобусі поїхали в Чайна-таун, щоб поїсти в Китайському ресторані.

У Чайна-тауні відчуваєш себе дійсно, ніби де-небудь в Пекіні або в Шанхаї: багато кафе, ресторанів, а також магазинів, та й просто людей китайської національності. Ми вирішили зайти в один з ресторанів і перекусити, оскільки за весь день тільки снідали. Здається, всі залишилися задоволені своїми стравами. А я тим більше.

Та ще й печиво з передбаченням дали традиційне. Мені попалося: Do something Unusual Tomorrow.

Вийшовши з ресторану, ми пішки пішли додому, але потім змінили напрямок і вирішили дійти до мосту Оукленд - менш популярного, ніж Золоті ворота, але не менш красивого.

Дивно, що цей міст не такий популярний, як той, що Голден. Відкрився він ще раніше останнього, а вночі виглядає в сотню разів красивіше. Дана споруда об'єднує між собою СФ і Оукленд, і має протяжність в загальній складності близько 7-ми кілометрів. Стоячи біля підніжжя мосту, важко уявити його масштаб, та й навіщо. Досить встати і спостерігати за грою світла на ньому, в результаті якої, можна побачити різні малюнки або щось в цьому роді. Шалено красиво.

А по суті, я хочу зараз відчути всі ті емоції ще разок, і ще хочу каліфорнійську погоду. А то холод набрид вже.

Після цього пішки ми дісталися додому і завалилися спати. Хоча до цього ще сходили в магазин. Я ж говорив вже про вуличних фріків так? Так ось один з них до нас пристав дорогою в магазин вночі. По суті, це щось роду ображених на життя людей, які сидять на вулиці і чіпляються до всіх перехожих. У Нью-Йорку, наприклад, у мене не було жодного такого зустрічного. Так, до мене чіплялися, але з проханням купити альбом, а не з криками, який я поганий і жахливий. Моторошне видовище - самі розумієте.

3 жовтня. День 3.

Мій останній день в СФ і останній день з цими всіма хлопцями. Цієї ночі я мав летіти в Нью-Йорк, але попереду ще цілий день.

В принципі, ми спочатку знали, куди підемо сьогодні раніше - Twin Peaks - точка огляду всього міста на висоті 250 або 300 метрів. Туди можна і заїхати, але машини у нас немає, тому найкращий варіант це автобус до найближчої станції біля підніжжя гори, а потім підйом пішки.

Але вид того вартий.

Вид дійсно заворожує. Хочеться нескінченно тут залишатися. Також тут є біноклі, які можна використовувати за чверть або 50 центів (не пам'ятаю точно) і оглянутися ближче. Безумовно, обов'язкове місце для відвідування кожному, хто опиниться в СФ.

Місто, до речі, ще популярне одним дуже відомим районом під назвою Кастро, який знаходиться дуже близько до Твін Пікс. Він відомий, як, грубо кажучи, "найвільніший" район в місті, ну або квартал компактного проживання безлічі секс-меншин (нетрадиційної орієнтації). Думаю, багато хто тут чув про райдужні прапори. На цій же вулиці знаходиться ще й перший гей-бар у всій Америці. Тому якщо ви вважаєте себе, пардон, гомофобом, або просто не любите людей іншої орієнтації, думаю, вам краще обійти цей квартал стороною.

Після цього ми поїхали на Причал, щоб потрапити в знаменитий акваріум Сан-Франциско. Не найбільший в світі акваріум, але 91-метровий тунель - це цілком собі заворожуюче видовище. В цьому і полягає головна фішка, так званого, Bay of San Francisco, зайшовши в який, ви "занурюєтеся" в затоку цього міста з можливістю максимально близько наблизитися до тутешніх мешканців. "Максимально близько" - це більш, ніж буквально, так як в одному з відділів акваріума можна і навіть потрібно "погладити" морські зірки, а також дітей різних видів скатів і акул. Ні, не вкусять. Ні, струмом не вб'ють. Ні, пальці в цілості понесете. Навіть навпаки, вони радіють відвідувачам і грають з ними, як будь-яка інша молода істота. Крім цього є ще безліч різних інтерактивних інформаційних блоків і всілякі інші "атракціони" для клієнтів. Наприклад, засунь голову в скляну колбу всередині акваріума з гігантським восьминогом. Мило.

Щастя і радість обходиться в $43 за 2 квитки: акваріум і екскурсія на човні вздовж затоки, аж до "Золотих воріт".

Крім цього всього щастя, на причалі ще знаходиться багато дорогих ресторанів морської їжі, але можна відійти подалі і знайти хороші кафе, де можна поїсти і креветки і крабів за прийнятні ціни. А на причалі так само ще знаходиться і знаменитий Hard Rock Cafe, куди я не міг не зайти просто заради інтересу і зробити сотню фотографій всіх речей, які там є: куртка Стінга, капелюхи і гітари Бітлз, гітара з розписами групи Нірвана, шапка Елтона Джона і тому подібне, але найголовніше особисто для мене це ось це:

Після цього ми попрямували до знаменитої Ломбардної вулиці (хто коли-небудь грав в GTA SA зрозуміє про що я), де знаходиться дуже звивиста дорога, оточена клумбами. Це теж одна з пам'яток міста і тут обов'язково треба проїхатися на машині. Хоча, кажуть, що це страшенно незручно. Ну я, в принципі, не здивований. Ну а піднятися туди і подивитися - дуже навіть добре. До того ж, вид відкривається теж унікальний. Просто на місто. Дивіться в загальному самі.

Ну і завершенням мого вивчення Сан-Франциско стали, зрозуміло, знамениті трамваї, які я не міг пропустити. Він їхав в потрібну нам сторону від цієї самої звивистої вулиці. Ці трамваї самі по собі дуже незвичайні, і, мабуть за незвичайність треба переплачувати. Так що тут проїзд коштує $6. Це до речі дуже здорово. Система страшенно стара - близько 141 року, але працює, як годинник. У цього трамвая навіть є постійна розвага для перехожих. На кінцевій станції, махина не йде на розворот, а встає на платформу, яка крутиться і переводить її на інший шлях.

Але, повертаючись до порівняння НЙ і СФ, хочу сказати, що транспортна система в першому мене влаштовує значно більше. У Сан-Франциско можна спокійно обійти все пішки, але це складно через постійні підйоми/спуски, а транспорт при цьому такий ускладнений. У Нью-Йорку все-таки в цьому плані дуже легко все.

Але при цьому не можу не сказати, що СФ мені сподобався. Якесь вільне місто з вільними людьми. Та й просто дуже яскраве місце, де хочеться бути і радіти життю. Ідеальна нагорода за мою маленьку перемогу над своїми слабкостями цього сезону.