З самого початку це місто було лише перевалочним пунктом між Вашингтоном і Бостоном. Взагалі, не хотів сюди їхати (і досі вважаю, що потрібно було залишитися у Вашингтоні ще на 1 день і подивитися всі музеї), але на ранковий автобус я вже не сів, а квиток Філадельфія-Бостон ніхто не скасовував, тому довелося їхати з Девідом на машині.

Порада: Якщо ви подорожуєте на машині, будьте уважнішими! Пропустити потрібний поворот на трасі - значить, втратити близько години часу для того, щоб повернутися назад і заїхати заново.

Вивчаючи карту і матюкаючись усіма словами, що знаємо, ми намагалися об'їхати Tolls (це такі пункти на дорогах, де потрібно заплатити, щоб проїхати далі). О пів на шосту вечора ми приїхали в місто (зрозуміло, всі музеї закрилися о 5).

Подивитися у Філадельфії можна рівно 2 речі - Дзвін Свободи і Хол Незалежності. Ну, добре, ще статую LOVE. Дзвін ми побачили, Хол - тільки зовні, всередині були якісь роботи і туди не пускали.

Раз вже нас занесло в це місто, потрібно спробувати "Філадельфія чіз стейк", подумав я. Як ви думаєте, скільки часу потрібно, щоб 2 більш-менш дорослі людини знайшли "Філадельфія чіз стейк" у Філадельфії? Правильна відповідь - 1 година 20 хвилин)

Якраз, поки ми поїли, почалася злива і ми вирішили повернутися до машини. І раптово, без будь-якого попередження, 1700 абсолютно голих людей на велосипедах вирішили проїхатися головними вулицями міста! Такі справи.

Шукати житло на 1 ніч не мало сенсу, тому ми поспали на гарній парковці. Дуже незвичайний досвід)

Філадельфія - місто, де знімався знаменитий фільм "Роккі Бальбоа". Девід займався боксом, це його улюблений фільм, тому ми поїхали до тих самих сходинок, на які піднімався Роккі, і з яких відкривається приголомшливий вид на місто.

Поївши якоїсь шкідливої їжі, ми доїхали до автобусної станції і попрощалися. Не очікував такого від цього міста, але було весело)

Попереду був Бостон.