Ну а зараз хочеться перейти все ж таки до другого слова програми "Work&Travel". Ох вже ці подорожі, за цю поїздку в Америку ми побували в 6 її штатах. Хтось можливо скаже, що замало (тим паче ми не були в західній частині США), але для нашого першого досвіду це було щось! Але про все по порядку.
Для початку варто відзначити саме місто, в якому ми прожили 3 місяці. Rehoboth Beach - це невелике, але дуже приємне курортне містечко на східному узбережжі Америки. Сюди приїжджають американці провести свою відпустку: повалятися на пляжі, покупатися в океані і пошопитися в місцевих магазинах (наш штат вигідно відрізнявся від усіх інших відсутністю податків на товари). Тому влітку тут кипить життя - бари і ресторани працюють до пізньої ночі, на вулицях завжди багато людей, а на пляжі вдень яблуку ніде впасти. Тому і затребувані тут всі приїжджі іноземні студенти як обслуговуючий персонал. Але про роботу я вже розповіла, а ось про любов до цього міста, що з'явилася - ще ні. У цій метушні і постійній зайнятості ми якось довгий час випускали з уваги всю красу нашого місця проживання. Якщо не звертати уваги на величезний потік приїжджих туристів, що постійно змінюють один одного, Rehoboth Beach - одне з чудових затишних містечок Америки, де всі знають один одного. Особливо це помітно взимку, коли вже немає приїжджих людей (про це я, звичайно, знаю вже тільки з розповідей).
Ну і звичайно близькість океану - головна пам'ятка міста! Коли наше літо в Рехоботі вже добігало кінця, ми з подругою вирішили, що хоч раз потрібно зустріти світанок, сидячи біля хвиль. Як нам потім було шкода, що ми не здогадалися про це раніше (хоча, правду кажучи, з таким режимом роботи і постійним недосипом ми і не змогли б робити це часто). Те, що ми побачили, залишиться у нас в пам'яті надовго... Ми були на узбережжі не одні - подібних любителів прекрасного було багато. Хтось просто сидів на пляжі, занурений у свої думки, хтось грав зі своїми дітьми, хтось вигулював собаку, а хтось просто прогулювався, або як ми фотографував це диво природи. Тому моя вам порада: якщо у вас є можливість пожити поблизу океану - не втрачайте цю можливість, і проводьте на його березі якомога більше часу (особливо прекрасне узбережжя в пізній, або навпаки ранній час, звільнений від всього величезного напливу бажаючих позасмагати).
Ще однією перевагою нашого міста була церковна громада, в якій літні місцеві жителі дуже активно допомагали іноземним студентам. Для них це було щось на кшталт благодійності, і вони дійсно багато робили для спрощення нам життя. Вони займалися різним: з понеділка по четвер проводили безкоштовні вечері, де можна було ситно поїсти, видавали студентам велосипеди на все літо (теж безкоштовно) і також організовували відмінні поїздки на день за дуже низькими цінами. Завдяки їм і почалися наші подорожі: ми з'їздили таким чином у Вашингтон і пізніше в штат Пенсільванія (де була організована шикарна програма для нас: знайомство з поселенням Аміші, обід в дорогому готелі, похід на концерт і відвідування меморіальної залізничної станції). Все це обходилося нам в один день (варто було лише попросити на обох роботах, щоб day off збігався з поїздкою) і в досить скромні суми.
Ще одна поїздка (на Ніагарський водоспад) була організована вже без допомоги громади, але з активною участю іноземних студентів. І крім того, ми вже самостійно з подругою з'їздили в близький до нас Ocean city - місцевий туристичний епіцентр штату Меріленд. У дні ж, коли видавалася вільною лише одна половина дня, ми природно проводили нікуди не виїжджаючи: або відмокали на пляжі, або ходили в кіношку/кафешки/магазини (таких половинчастих вихідних нам завжди особливо не вистачало...). Таким чином ми завжди намагалися використовувати свій час з максимальною користю, щоб і подорожувати виходило і в себе прийти (подорожі все ж незважаючи на всю їх приємність забирали багато сил).
Тому пораджу і вам при можливості якомога більше вибиратися з власного міста, при цьому саме протягом усього літа. По-перше, це завжди емоційно розряджає і допомагає відволіктися від всього звичного. По-друге, не вимагає сильних витрат (на відміну вже наприклад від довгих подорожей в кінці перед самим від'їздом, коли ви колесите тиждень-два, і вам потрібно постійно витрачатися на нічліг в нових місцях, дорогу, їжу, розваги тощо). По-третє, ваш список місць, де ви б хотіли побувати, значно скорочується до кінця літа, а значить і в інших місцях ви зможете провести побільше часу і покайфувати. А не галопом намагатися побачити все і відразу. Та й, на жаль, виходить адже так, що програма розраховує основне наше проведення часу в Америці лише в одному місці, а потім вже за якийсь незначний час студенти повинні подорожувати "якомога більше". Тому чому б не розділити всі свої враження більш раціонально?
