Наступного ж дня після мого приїзду у Фоллі-Біч почалися мої трудові будні в магазині пляжного одягу та сувенірів! Менеджером у мене була Оля, дівчина 23 років, яка 3 роки тому залишилася там за робочою візою після програми Work and Travel USA. Робота полягала в тому, щоб вітати покупців, повідомляти їм, що всі футболки у нас за акцією «Купи одну, а другу отримай за пів ціни!», допомагати їм знайти те, що потрібно!
Спочатку дуже заважав мовний бар'єр, і мені коштувало неймовірних зусиль спілкування з покупцями! І все ж поступово я робила успіхи! Чим краще в мене виходило, тим більше нових обов'язків Оля навішувала на мене і більше невдоволення висловлювала! І хоча ставало все важче і важче, я заспокоювала себе тим, що в Америці саме в такому ритмі люди і працюють, викладаються на всі сто!
Мій обов'язок допомагати людям підібрати щось потрібне для них переріс в обов'язок втюхувати, нав'язувати цей товар, часом покупці не витримували такого напору і дуже роздратовано відповідали: «Я ПРОСТО ДИВЛЮСЯ!» (мовляв, відчепіться від мене!)
Правила магазину свідчили, що на роботі не можна не працювати: якщо в магазині немає покупців, то ти або протираєш усі полички від пилу, або розкладаєш увесь товар як треба, або ще щось!
Бували настільки безлюдні дні, що я протирала і так чисті полиці, аби ніхто не дорікнув мені в нічогонеробленні! Сидіти на роботі не можна, такого в принципі не передбачено! Тільки якщо присісти навпочіпки, щоб поправити футболки на нижніх полицях! Весь день я на ногах, не присідаючи, коліна до кінця 8-годинного дня ломило жахливо! А якщо ще й народу не було, час ніби не рухався з місця і день здавався нескінченним!
Час минав, робота навіювала на мене лише смуток і розчарування: ну не розумію я, навіщо так чіплятися до покупців, щоб вони від мене аж сахалися! Та й Оля, яка і так трималася дуже зверхньо, на честь мого дня народження дозволила собі відпустити на мою адресу кілька язвивих коментарів прямо при дівчатах! Було дуже прикро! Всередині все кипіло! Рівно через тиждень я покинула цю роботу і попрямувала в Мертл-Біч, без будь-якого чіткого плану, можна сказати в нікуди!
Випереджаючи деталі своєї розповіді, скажу величезне спасибі Олі! Якби вона не створила мені морально нестерпні умови на роботі, я б не стала нікуди переїжджати і втратила б усе найприголомшливіше, що було в мене влітку 2014 року! Це була всього лише маааленька ложка дьогтю в мою ВЕЛИЧЕЗНУ бочку меду! Так що, Олечко, дякую!
На моє рішення звільнитися Оля відреагувала єхидно і зверхньо, наговоривши мені ще гидот наостанок, і заявила, що моя віза буде анульована!
ЯКЩО ВАШ РОБОТОДАВЕЦЬ СТВЕРДЖУЄ, ЩО ЗВІЛЬНЕННЯ Є ВІЗОВИМ ПОРУШЕННЯМ, ДАЙТЕ ЙОМУ ПОЧИТАТИ ПАМФЛЕТ! Там чорним по білому написано, що ви маєте право не перебувати на роботі проти свого бажання!
Головне, що ви повинні зробити – ВІДРАЗУ Ж зателефонувати або написати спонсору і повідомити про звільнення та його причини! Ваш статус у системі SEVIS буде змінено з «Active» на «Seeking Employment», і вам дадуть термін у два тижні на пошуки нової роботи! Нову роботу і нову адресу обов'язково зареєструйте в системі SEVIS, і вам знову присвоять статус «Active»! Якщо ви не змогли знайти роботу за два тижні – телефонуйте спонсору і просіть поради, де знайти роботу, пояснюйте свою ситуацію, просіть продовжити статус студента, який шукає роботу!
У разі, якщо ви так і не знайшли іншу роботу і не підтримуєте контакт зі спонсором, вам загрожує присвоєння неактивного статусу в SEVIS і завершення вашої програми Work and Travel! А на вашу електронну скриньку прийде лист про те, що ви зобов'язані покинути США протягом 30 днів, щоб уникнути порушень візового режиму! Не поїхали через 30 днів - ваша візова репутація зіпсована, навряд чи вам ще колись дадуть візу в штати!
Я думаю, я вас переконала, що спонсора потрібно тримати в курсі ваших справ, раз вже такі правила))
І нікому, ні в якому разі не дозволяйте створювати вам головний біль і псувати ваше літо, вашу унікальну історію Work and Travel! Не можете більше терпіти цю роботу – звільняйтеся і шукайте іншу! Ви – вільні творці свого щастя!!!
