Наші заняття проходили за суворим планом щодня і включали аудіювання, читання, говоріння та письмо. У нас було величезне домашнє завдання, яке було неймовірно корисним для нас. Наш професор перевіряв роботу кожного студента і після уважної перевірки показував нам наші помилки та пояснював, чому це було неправильно або доречно. Як то кажуть, вчитися на помилках минулого — найкращий інструмент навчання. У нас було дві перерви між уроками, під час яких ми мали можливість поспілкуватися один з одним, познайомитися з різними культурами, запитати про поточну ситуацію у своїх державах і просто поговорити, щоб покращити наші навички говоріння.
Мої уроки починалися о 9:00 і закінчувалися о 13:00 щодня. Я жив у східній частині Лондона, а моя академія розташовувалася в західній. Дорога до школи займала півтори години. Попри те, що мій маршрут здавався занадто складним, я не відчував жодних труднощів. Щоранку я сідав на автобус No 105 до станції Greenford, а потім пересідав на метро. Мені подобалося користуватися метро, тому що в моєму рідному місті його немає. Було так цікаво спостерігати за людьми в метро, деякі з них читали книги або ранкові газети, такі як «Times», «Morning News», або слухали музику, розмовляли один з одним, іноді можна навіть стати свідком виступу талановитих музикантів, які грають у метро, що піднімає настрій.
Мені сподобалися два аспекти в Лондоні. Перший — це те, що лондонці ввічливі та виховані, вони завжди готові допомогти і показати, у якому напрямку краще йти, якщо ви заблукали на вулицях, і вони ніколи не втомлюються або не лінуються ввічливо запитати, якщо помічають, що з вами щось не так. Друга річ, у яку я закохався, — це те, що вони здатні легко дотримуватися правил, слухати та підкорятися. Я думаю, що завдяки цій якості лондонці вирішують проблему, пов'язану з рухом на вулицях та метушнею в метро, уникаючи таким чином щоденного нервового напруження, яке легко з'являється у всіх великих містах.
Зображення вище було зроблено в місті Кембридж поблизу відомого Cambridge University Press. Оскільки Велика Британія дуже популярна такими історичними місцями, як Cambridge University, Oxford castle та королівські Kew gardens, я не міг втриматися від відвідування цих місць. Мої два тижні в Лондоні минули так швидко і непомітно. Щоранку, коли я прокидався, я складав план, куди мені варто піти і які місця відвідати.
Я зрозумів лише одне: Лондон — це справді величезне місто, якому потрібно більше ніж тиждень, щоб відвідати всі три частини Лондона, а саме Сіті, західну та східну частини.
Також варто згадати архітектуру Лондона. Усі будівлі мають свою історію, стиль і форму. З цієї причини Лондон інтенсивно приваблює туристів з усього світу.
Хоча я поїхав навчатися до Лондона сам із Казахстану, у той момент я не боявся їхати до найближчих міст Англії. Мені пощастило відвідати Оксфорд і Кембридж. В Оксфорді я зустрів нових друзів із Туреччини та Казахстану, які подорожували і також навчалися там понад два роки. Я був особливо вражений містом Кембридж, можливо, тому, що це студентське місто. Вулиці, люди і навіть Cambridge library здалися мені такими теплими і близькими. Може, це звучить банально; проте я зайшов до Cambridge library і попросив бібліотекаря зареєструвати мене як постійного читача. Я був безмежно щасливий приділити цьому свою виняткову увагу, присвятити частину свого часу просто сидінню в тій бібліотеці, переглянути книги, які мене цікавлять, а потім нарешті я купив дві книги для читання на згадку.
Вперше перед приїздом до Лондона я думав, що мені буде важко зрозуміти акцент лондонця, тому що я кілька разів чув, що англійську лондонців та їхню мову жахливо важко зрозуміти. Але мої сумніви зникли, коли я прибув до аеропорту Heathrow. Мова була чіткою, а спілкування — приємним і здавалося мені щиро ввічливим. Тому моя порада — не боятися їхати до Лондона через їхню мову, я вважаю, що краще побачити все на власні очі, ніж сумніватися і слухати чутки, які не завжди правдиві.
На завершення хочу сказати, що Лондон завжди буде в моєму серці. Візит до Лондона захопив, оживив, надихнув, зарядив енергією, запалив бажання творити і розвиватися далі, а також дав новий імпульс продовжувати вивчати англійську мову. Я дуже вдячний International Exchange Center за надання нам такої можливості.
