(Housekeepers on duty)
В Оушен-Сіті ми, три подруги, працювали в готелі та в ресторані-пивоварні. Одного чудового дня нічого не підозрююча Вероніка, виконуючи обов'язки хостес у ресторані, отримує від менеджера забутий якимось клієнтом гаманець. Менеджер наказала моїй подрузі: «Залиш документ на стійці, напевно той, хто загубив, повернеться за ним». Цікавій Вероніці стало цікаво, і вона вирішила подивитися на документ американця. Замість звичного ID там лежав справжній металевий значок, схожий на той, що ми всі бачили в американських фільмах у поліцейських. Це був документ спеціального агента секретної служби (яка якимось чином пов'язана з охороною президента США), людини, якій робочий значок втрачати ні в якому разі не можна. Згадавши ті самі фільми з шерифами, Вероніка не змогла втриматися і вирішила сфотографувати такий незвичайний предмет на пам'ять. А потім взагалі в її голову прийшла ідея поділитися цією фотографією зі своїми друзями: «Нехай знають, з чим я тут маю справу!» І вона додала в Instagram цей значок, вказавши свою геолокацію, і додавши хештеги #secretservice та #specialagent.
(тим часом у готелі Крістіні залишили на чай кавун!)
(День той самий. Хвалимося нажитим добром!)
Через пару днів на нашу другу роботу – готель, подібно до фільму «Люди в чорному», приїжджають спеціальні агенти з тієї самої секретної служби і вимагають Вероніку. Мою бідну подругу заводять у темну кімнату і влаштовують їй очну ставку. Один з агентів кладе перед її обличчям роздрукований Instagram Вероніки і запитує: «Це твоє?». Перелякана дівчинка у відповідь лише киває головою. Агент поцікавився, де зараз цей документ. Він мабуть вважав, що вона його вкрала. Насправді ж значок був залишений Веронікою на стійці хостес, і більше з ним вона нічого не робила. Тоді агенти повезли Вероніку в наш ресторан, щоб вона віддала їм документ. Там їх зустрів менеджер і підтвердив, що власник значка вже його давно забрав. Агенти заспокоїлися і відпустили дівчинку, ПОДЯКУВАВШИ на прощання за пильність. А менеджер, дізнавшись про цю ситуацію, без частки сумніву звільнив Вероніку за безтурботність. У зв'язку з цим мені і Крістіні довелося згодом підписувати папери, що підтверджують, що ми не будемо викладати в мережу особисті речі клієнтів.
До кінця літа ми з нею так і пропрацювали в цьому ресторані. А наша улюблена Вероніка примудрилася змінити аж три роботи. Вона встигла попрацювати консультантом, а потім і касиром у магазині сувенірів, там же вона займалася ще й друком на футболках. Потім вона влаштувалася в службу по роботі з клієнтами в парк розваг, завдяки чому їй діставалися квитки на всі атракціони, а ми мали безкоштовний доступ в аквапарк, на картинг та інші розважальні заходи. Тож, секретна служба, можна сказати, відкрила перед Веронікою в Америці нові двері.
(Банда готова до скелелазіння. Дякуємо Вероніці за безкоштовні квитки!)
(За це літо втрьох ми заправили понад три тисячі ліжок!)
(Що тільки люди не залишають у своїх номерах!)
