І зовсім не МИ, а Я, і не їдемо, а Я їду в Штати.

На момент нашої майбутньої подорожі Маша навчалася «на бюджеті» на 5 курсі Білоруського Державного університету. Проведемо паралель: бюджетна форма навчання в Білорусі = 2 роки відпрацювання на благо батьківщини в тій державній установі, яку визначить для студента деканат факультету. Це називається розподілом (raspredeleniye). Розподіл — своєрідний відгомін часів Союзу, який не зжив себе тільки в нашій країні. Слово, звук якого приводить у розпач усіх студентів-бюджетників, тому що, як правило, розподіляють бідолах у місця не надто престижні. Для тих, чия спеціальність — вчитель, це, як правило, сільські школи, для фахівців-міжкультурників — відділи міжнародної літератури в бібліотеках, для інженерів — «вмираючі» заводи. Але (!) завжди є це саме «але»: іноді може й пощастити. Це як рулетка, як лотерея — ніколи не знаєш, чого очікувати.

У випадку з Машею сталося це саме «пощастило». Їй запропонували роботу в одному з мінських відділів «ПриорБанку»: комфортні умови праці, зручний графік, висока зарплата... Але (!) до роботи приступити потрібно було вже влітку = мрія про американські канікули зазнає краху.

Не знаю, хто з нас двох засмутився більше.

Маша (зліва) проводжає нас із Катею (справа) у Штати

Домовилися зідзвонюватися по Скайпу, списуватися у Viber-і та регулярно «чекати» інстаграмні профілі одне одного. Ну, і сумувати, звісно.

Забігаючи наперед: відправляємо з Мігелем (менеджер 'Baja Beach House grill') М. всяке, щоб не так сумувалося.

'(Hey, yeah, yeah, yeah, yeah)

We must stand together!' — саме так, до переможного!

Той випадок, коли твій білоруський друг у рази крутіший за Google Maps (М. намагається втовкмачити мені, де в Бетані знаходиться автобусна зупинка). 'М' = взаємодопомога!