Коли трохи стало сумно, що час їхати додому і все закінчилося, нам спала на думку спонтанна ідея відвідати Гранд-Каньйон. Він просто був по дорозі, і щоб поставити ще одну галочку в списку місць, де ми побували, вирішили ось так експромтом поїхати туди. Дорога була довгою, погода просто кипіла, але це було того варте! Всю красу каньйону не опишеш словами, це дійсно треба побачити, навіть на найпрофесійніших фотографіях він не виглядає так, як у житті. Він неосяжний, глибокий, естетичний. Я відчував себе так, ніби перебуваю в картині якогось відомого художника. Але художник цього твору — мати-природа. Кожна скеля чи яма виглядала так, ніби так і має бути. Я потопав у цій красі, я відчував свободу, я дихав на повні груди. Ось пишу зараз і згадую, а по тілу мурашки так і бігають, так сильно надихнув мене Гранд-Каньйон. Пустельна Аризона вражає не менше, ніж родюча Каліфорнія. Незабаром ми тримали шлях додому, в Естес-Парк.
Наступного дня ми прибули в аеропорт Денвера. Квиток Денвер - Нью-Йорк був у нас у руках... Я зрозумів, кінця не минути. Я провів тут 3,5 місяці, я навчився багато чому, я побачив стільки всього, скільки не бачив за 20 років життя в Казахстані. У ту саму мить у мене автоматично намокли очі і одна за одною текли краплі сліз по моїх щоках. Я знаю, "хлопці не плачуть, це не круто", але я не міг себе контролювати, це було вище моїх сил. Я відчував, що залишаю величезний шматок моєї душі тут і зараз, але назад шляху немає.
Прилетівши до Нью-Йорка вже зовсім новими людьми, ми вже не були тими трьома студентами з переляком в очах і неясністю в душі, ми стали набагато досвідченішими, дорослішими і впевненішими. Рівно 2 дні пішло у нас на покупки подарунків рідним і близьким, я з гордістю витрачав гроші, які заробив сам, і був щасливий, що можу привезти малі частинки своєї мрії додому. Шопінг, звісно, додавав втоми, але не віднімав ентузіазму знову і знову ходити вулицями та авеню Нью-Йорка.
20 вересня, ніч. Я на 86-му поверсі Empire State Building, дивлюся на нічний Нью-Йорк і не можу надивитися. Мені виповнилося 21, і я на даху найвищої будівлі Нью-Йорка, скажіть, що може бути краще? Чи мріяв я коли-небудь провести свій день народження в США, відповідь — звичайно ТАК! Чи думав я, що це може статися, відповідь — шанси були невеликі. Але реальність доводить протилежне — шанс є завжди! Наостанок хочу всім побажати добра і порадити мріяти, мріяти багато і втілювати свої мрії в реальність. Вийшло в мене, безсумнівно вийде і у вас!
ПІДСУМОК:
6 штатів, 8 міст і 0 жалю. Не шкодую ні про що, вірю, що все так і мало статися!
