Час пролетів непомітно. Іспити були складені, і ажіотаж, який я відчувала в Європі, почав ставати звичним. Настав час співбесіди в посольстві. Я помічала страх, який відчували студенти, особливо першокурсники. Атмосфера була напруженою; багато хто хвилювався, що їхні плани на це літо або навіть мрії можуть бути зруйновані. Мені дуже сподобалося, що всі один одного підтримували, ті, хто виходив із схваленою J-1 Visa, давали поради та допомагали. Коротше кажучи, вони намагалися передати свою впевненість нам. Я потроху почала проникатися цією атмосферою і сама стала напруженою. Ті, хто проходив співбесіду вдруге, розповідали нам, як вони проходили її минулого року і які питання їм переважно ставили. Першокурсники говорили про те, який консул найстрашніший і найсуворіший і до якого вікна вони хотіли б потрапити. І ось настав момент, коли я побачила, що у візі відмовили якійсь дівчині. Я її не знала, але її очі, наповнені сльозами, і розпачливий вираз обличчя я запам'ятала. По моїй спині пробіг холодок, і стало якось незатишно, ніби відмовили мені. Я розуміла, що, швидше за все, у цієї дівчини, як і у багатьох, була мрія побачити Америку, або просто відпочити і заробити. Приємне з корисним. Однак я також розуміла, що це означає, що їй відкриються інші перспективи, їй потрібно просто пережити це і йти далі. Я так пішла в себе, що не почула, як виголосили моє прізвище та ім'я. Справа в тому, що я була впевнена, що ми йдемо по порядку, і таким чином я могла відстежувати і бути готовою до співбесіди. Студенти переважно проходили на співбесіду так само, як і здавали документи. Але все виявилося не так, я подивилася на тих, хто був переді мною, їх було ще достатньо, і я різко встала. У результаті я підійшла не до того вікна і тільки після хвилини вагання зрозуміла, куди мені йти. Мені було дуже смішно від того, що все так почалося. Ілюзій я ніяких не мала щодо себе та своїх здібностей і була готова до будь-якого повороту подій. На подив, консул виявився дуже привітним, говорив дуже зрозуміло і відкрито. Питання були тими, до яких нас заздалегідь підготували, тому було дуже легко. Виявилося, що він народився в штаті Делавер, куди я мала намір поїхати. І він багато мені розповів про нього і про свої спогади. Стояла я недовго і спочатку не зрозуміла, що він схвалив мою J-1 Visa. Тільки коли консул сказав, що бажає удачі і радить подивитися на дельфінів, я усвідомила, що ось і все. Ми готувалися до випробування, а співбесіда пройшла як звичайний діалог без підступних питань. Якщо ти впевнений у своїй англійській і в тебе є бажання поїхати, то не хвилюйся, все буде так, як і має бути. Моя подруга теж пройшла, і ми разом готувалися до наших пригод. Тоді ми й не уявляли, що чекає нас попереду і як нам запам'ятається це літо. #WorkAndTravelUSA #J1Visa #SummerWorkTravel