В Оушен-Сіті я вперше познайомилася з Атлантичним океаном. Знайомство було дуже бурхливим, і мені здалося, що я сподобалася океану. Судячи з того, якого зросту і сили були хвилі, я не могла довго встояти на ногах. Я очікувала побачити дельфінів, але ніяк не могла передбачити того, що зустріну їхніх ворогів. Я зустріла акулу, коли купалася в Атлантичному океані. Спочатку я почула крик подруги позаду себе, яка стояла на березі, а потім відчула удар хвоста по плечу. Я не відчула паніки, скоріше шок. У той момент усе було як у сповільненій зйомці для мене, і я, швидко згрупувавшись, попливла до берега. Дісталася і вибралася з води цілою і неушкодженою, дякувати Богу. Сама я ніяк не очікувала зустріти акулу «віч-на-віч». Усе закінчилося благополучно, але все ж будьте обережні. Тож такий досвід у мене теж був в Америці. Можна сміливо поставити галочку навпроти зустрічі з акулою в океані. Для мого життя однієї зустрічі більш ніж достатньо.

Я потоваришувала з американцями та іншими учасниками програми з різних країн. Ми ділилися своїми знаннями про наші традиції та культуру, а наші друзі ділилися своїми. Це був культурний обмін. За кордоном час справді минає по-іншому. Тут немає наших родичів чи друзів або чогось звичного. І зближуючись та заводячи друзів, здається, що деяких ти знаєш уже дуже тривалий час. Я полюбила свій колектив у піцерії «Ocean Side». У нас завжди панувала дружня атмосфера, а наша бос Дженетт казала, що вважає нас своєю сім'єю.