І ось ми підійшли до найголовнішої частини моїх спогадів. Мій вибір припав на Myrtle Beach не випадково. Я хотіла жити біля океану, і мої очікування повністю виправдалися.

Яким був для мене океан? Океан здався мені таким нескінченним і безмежним, що порівняно з ним усе здавалося незначним і мінімальним.

Коли ти знаходишся біля океану, всі проблеми і смуток ніби кудись відносяться. Живучи з океаном, можна простежити всі його стани. Океан буває абсолютно різним. Не важливо, ранок це, день, вечір чи ніч, головне – знайти хоч найменшу можливість прийти до нього.

Можна сидіти годинами, а можна лише на кілька хвилин насолодитися його присутністю. У океану, як і у людей, є настрій. Це можна відчути. Ти точно знаєш, коли напевно боїшся зайти у воду, тому що тебе накриє з головою хвиля, або ж коли можна сміливо йти лежати на хвилях, і океан тебе не образить.

Можна якомога більше часу проводити біля океану. Головне – не далі. Адже акул там теж вистачає. Були випадки, коли схвильовані і водночас натхненні діти вибігали з води з криками про те, що бачили чудовисько. Але мені пощастило. Я дружила з океаном. Він оберігав мене і мою душу.

Протягом усього літа саме він був зі мною, за мене і за будь-яких обставин. Океан був моїм вірним другом і компасом. Коли виникали якісь питання і я не знала відповідей, не знала, як краще вчинити, я була впевнена в тому, що якщо піти до океану і запитати у нього, він неодмінно допоможе, дасть знак. І навіть у найважчі дні після роботи, коли зовсім не було сил, головними ліками від втоми був океан. Ти просто приходиш туди і ще пару годин точно можеш йти, насолоджуючись запахом і атмосферою, у напрямку до дюн і назад. Щоб бути щасливим там, потрібні всього лише рушник, сорочка, купальник, сланці та окуляри.

Маючи такі прості речі, ти можеш стати настільки щасливим. «Якщо хочеш зрозуміти життя, то перестань вірити тому, що говорять і пишуть, а спостерігай і відчувай.»

Одного ранку ми вирушили зустрічати світанок на океані.

На жаль, погода не радувала, але як то кажуть, усе, що не робиться – усе на краще, і цей ранок був не дарма. Ми озброїлися нашими речами і пішли проводити ранок. І тоді ми відкрили для себе зовсім іншу сторону океану. Він був такий спокійний і сумний, що наводив на тисячі думок.

Люди, які, мабуть, живуть у цьому курортному місті, звикли гуляти з собаками біля океану зранку, хтось влаштовує пробіжки, а хтось, як ми, розстеляє плед, бере фотоапарат і хоче зустріти світанок.

Вдень же ми можемо бачити вже інших людей біля того ж самого океану. Це туристи, сім'ї з дітьми, здебільшого такі люблячі і щасливі від того, що вони на відпочинку. Такі безтурботні і засмагають під сонцем.

Ввечері виходиш пройтися набережною і відчуваєш на мить, що ти теж турист, що так вільно можна просто прогулюватися і насолоджуватися моментом. Ввечері-вночі океан інший, лякаючий і чудовий одночасно. Такий інший. Можна стояти по коліна і дивитися довгий час на ту, що приходить, спінену солону воду, або ту, що віддаляється назавжди.

І якщо ти намагаєшся побудувати щось із піску, то він майже тут же йде крізь пальці. І справа не в піску. Тут мимоволі починаєш замислюватися про те, що саме так і з усім життям. Ніщо не можна втримати назовсім. Можна тільки постаратися запам'ятати. Моменти і дні минали, минають, як той замок, сліду якого навіть не залишилося. Єдине, що ми можемо – це максимально залишити слід минулих подій і днів у своєму серці. Мій океан запам'ятався мені тим моїм назавжди. Улюбленим і неосяжним. Він подарував мені мене іншу. Живучу і щасливу.