Повернення на кухню відбулося лише на третій день мого перебування тут, коли я вже почав лізти на стіни від нудьги. Але мушу зазначити, що повернення стало тріумфальним. У перший же день мені довірили подвійну зміну, оскільки, по суті, ресторан закривати було нікому, а тут з'являється Бетмен Азіз, який за ідеєю мав працювати лише «середню» зміну, а я ще й нічну відстояв. Та ще й кухню всю віддраїв. З незвички, зрозуміло, наступного дня ручки і ніжки відвалювалися, але не страшно.

Пам'ятаєте, я говорив про те, що ми будемо комусь щось доводити? По суті, ми цей процес почали. Якщо до мого приїзду тут був лише Велдон (Примітка редакції: американець-колега з сильним характером з минулого року, який вже був звільнений одного разу в минулому сезоні), який хотів щось змінювати, то тепер нас двоє. Змінювати ми хочемо за ідеєю дрібниці, які змінити легко, але в момент великої зайнятості ці речі відіграють гігантську роль. Минулорічний досвід вже відіграє роль.

Розумієте, в житті так буває. Що ви вже десь заклали в голові на якійсь дальній полиці той чи інший файл про той чи інший предмет, що це має бути обов'язково ось так ось, а навіть через 8 місяців у вас десь це лежить. Так, смутно, але лежить. А тут все стає абсолютно навпаки. Доводиться все змінювати у своєму розумінні про кухню.

Повертаємося до вислову «кожна мітла мете по-своєму», зрозуміло, але є моменти, коли ти відчуваєш, що ти можеш зробити трохи краще. Ну або, як мінімум, швидше. Все те, що вони від нас хочуть, годиться максимум на перші тижні роботи, поки тут ще не настав «бум» клієнтів. Поки ще не сталося по 15-20 одночасних замовлень одночасно. А адже так буде.

Безумовно, у мене зараз на чолі стоять два нових, відмінних керівника, які мають багато досвіду роботи на кухні, але мій минулорічний сезон показав вже, що часом студент меда з Болгарії, і 2 студенти фаундейшна з Узбекистану можуть відпрацювати значно краще, ніж шефи штатів.

І я зараз говорю не тільки про кухню, а про життя в цілому. Необов'язково завжди йти на поводі тих, хто нібито має більше досвіду, ніж ви. Адже звичайні працівники найчастіше бачать ситуацію значно краще, ніж менеджери і боси, і тому роблять більш обґрунтовані рішення, ніж останні.

Ресторан, до речі, повністю переглянув політику меню і тепер у нас є Dinner'и. Якщо раніше у нас, наприклад, були просто вранці сніданки, а після 11 ранку ланчі, які включають в себе гамбургери, сендвічі, форель і стейки, і так до ночі, то тепер сніданок вже до 12, а ланч трохи більш спрощений. Ну а після 5 включається вечеря, коли можна замовити форель, стейк, курячий стейк, смажену курку або м'ясний рулет з буйвола. І все це з пюре, смаженими овочами і спеціальною підливою. Різною до кожної страви. В цьому плані стало якось цікавіше.

Хоча в іншому меню спростили. Багато що скасували. Щось додали. Змін багато, тому майже весь тиждень мені потрібно було готувати, поглядаючи одним оком в меню, щоб переконатися, що я нічого не плутаю. По суті, в меню ланчів вони нічого особливо не змінили в інгредієнтах, але ось назви майже всі поміняли, тому в перший момент це дійсно був ступор.

Але варто зазначити, що всі задоволені моїм поверненням. Офіціантам подобається, що я швидко готую і, що їжа не повертається від клієнтів назад. Клієнт задоволений, офіціант задоволений, я задоволений. Кухонний менеджер хвалить мене іншому менеджеру. Та хвалить мене мені. Загалом. Мило. А всі ці милості ллються в нову систему чайових від офіціантів, які тепер діляться своїми чайовими якось по-іншому, так як я отримав трохи більше ніж інші. Але досі не зрозумів як це працює.

Тиждень, до речі, був жахливо спокійний крім п'ятниці і суботи, коли типово для американців вони вибираються в гори, тому нас і набрали на цей день трохи більше на кухню, ніж зазвичай. Хоча зазвичай ми працюємо зараз по одній людині практично. І чистимо кухню після закриття по 1, до речі, теж. Це жах. Повірте мені. Пропускати масло через фільтр у фритюрниці, чистити плиту, мити лінію, змінюючи кожну чашку будь-якого вмісту, драїти підлоги. Нагадаю для тих хто не знає - минулого року це робили 3-4 людини. А тут нас 2. Кухар + посудомийник. І я самий везучий, так як мені потрапляє посудомийниця дівчинка, яка ну ніяк не може мені допомогти віддраїти кухню, тому вона закінчує посуд і йде. Ага, спасибі.

Тут ще така справа, що Велдону приспичило доводити всім, що нам потрібен другий закриваючий кухар, тому в той день, коли, по суті, він міг залишитися допомогти мені в п'ятницю (якраз після завантаженого дня), він пішов додому за нашим планом. Він був за розкладом до 9, тому він і пішов додому, а я повинен був жахливо довго прибиратися, що, власне, я і робив, так як кухня була до біса брудною. Закінчив я після півночі, ненавидячи цю кухню, Велдона, всіх клієнтів, їжу, роботу і т.д. і т.п., але змушений визнати, що план вдався. В цей день відповідальним менеджером сиділа зі мною менеджер, який складає розклад. Та сама, яку я не дуже злюбив з самого початку. Враховуючи той факт, що вона ще там була ще з 9 ранку, наступного дня вона складала розклад на новий тиждень, де у нас по 2 закриваючих кухаря майже кожен день. #успіх Хоча це і так сталося б, але чим раніше, тим легше нам.

Ну ось, власне, поки все. Багато всього розповів: цікавого і нецікавого.

P.s а ну і так, як бачите, мені видали справжній chef coat. Який я ношу поверх піжами іноді, але на роботі я виглядаю прямо як справжній кухар.