Американські пригоди ніколи не закінчуються і нікого не залишають байдужим. Невдовзі після приїзду я знайшов собі нового друга. Це був киргизький хлопець Ельзар Ісаєв. Спочатку я подумав, що він казах, але виявилося, що він киргиз. Було видно, що він багато читає і обізнаний у багатьох речах, але дезінформація повністю отруїла його свідомість. Коли я говорив з ним казахською, він відповідав мені киргизькою. Ми розуміли один одного на 70-80 відсотків, а якщо чогось не розуміли, він переходив на російську, а я на англійську. Після цього я переконався, що між казахським і киргизьким народами немає суттєвої різниці. У мавпи і людини теж 99 відсотків схожості, а різниця лише в 1 відсоток. Але навіть цей один відсоток не перетворює мавпу на людину. Так само невелика різниця між двома народами ніколи не зробить киргиза казахом. Казахи і киргизи ніколи не були під одним прапором. Можливо, якби вони прожили під одним прапором 1-2 століття, різниця не була б такою великою. Більше того, у нинішньому Киргизстані триває дуже небезпечний ідеологічний процес. Киргизькі історики та ідеологи, чи то заради популізму, чи то за держзамовленням, пишуть усе, що спаде їм на думку. Зі слів Ельзара я зрозумів, що там формується антиказахська ідеологія. На їхню думку, все на землі пішло від киргизів. Киргизи — давня нація, і вони навіть не належать до тюркських племен. Нібито киргизи того часу просто прийняли підданство тюрків. За словами Ельзара, наш останній хан Кенесари прийшов завоювати киргизів. Киргизи захищали свою країну від Кенесари і тому вбили його. Що за жахлива дезінформація?! Ми навіть посперечалися з деяких тем. Якщо така ідеологія продовжуватиметься на державному рівні, сусідня країна ризикує перетворити свій народ на зомбі. Це цілком може призвести до фашизму. Хтось може подумати: що може зробити нам крихітний Киргизстан? Але якщо врахувати, що крихітна Фінляндія з населенням менше 5 мільйонів людей чинила потужний опір Радянському Союзу з населенням 140 мільйонів, до цього не можна ставитися легковажно. Тому в майбутньому загроза для нашої країни з боку киргизів цілком можлива.

Відволікаючись від теми, скажу, що пізніше ми з тим самим Ельзаром разом працювали. Одного разу посеред ночі, повертаючись з роботи, ми побачили на вулиці двох дівчат, які фотографували будівлі і були дуже задоволені собою. Я одразу сказав: «Це ж казашки». Ельзар не повірив. Ми підійшли ближче, і виявилося, що це справді казашки. Одна — Айсулу з Алмати, інша — Анастасія Глухарьова з Кереку. Дівчата, які працюють у місті Уайлдвуд у сусідньому штаті Нью-Джерсі, скористалися своїм вихідним днем і вирушили в подорож до Делаверу. Ми вчотирьох пішли в цілодобове кафе поруч із моїм будинком і просиділи там до світанку. Після цього ми вирішили поїхати на берег Атлантичного океану, щоб зустріти схід сонця. Схід сонця над океаном справді неймовірно красивий. Я вперше в житті зустрічав схід сонця. Це був ранок 23 липня 2014 року...