Ні, серйозно. А що ви знаєте про суху погоду? Окрім того, що це щось протилежне до вологої погоди?
Тутешнім місцям більш притаманна волога погода з дощами та снігами, але цей рік чомусь тотально відрізняється від інших. Почнемо з того, що кількість опадів знизилася вже з початку року. Від снігу тут залежить дуже багато - кількість води у всіх водоймах парку, але снігу було дуже мало в цей сезон. Зазвичай він може зберігатися все літо в деяких місцях, але не цього разу. Продовженням стало сухе до жаху літо, яке сильно обмежилося опадами і стало досить спекотним. Призвело це до того, що в парку вийшов новий закон про заборону куріння. Курити можна було тільки в закритій машині, оскільки в іншому місці вітром попіл міг відлетіти до дерева/куща/трави, і, завдяки сухій погоді, моментально розгорітися. За порушення закону, при затриманні рейнджером, курець може бути нагороджений так званим у цій країні "тикетом", що означає "штраф" іншими словами.
Сталося так, що, мабуть, хтось все-таки проігнорував цей закон у східній частині парку, і там почалася пожежа. У перший день пожежа була менше км2, але через 2 дні вогонь розійшовся вже на близько 16 км2, через день вже 20. Відстань пожежі зростає з кожним днем з жахливою швидкістю, враховуючи, що територія складається в основному з лісів, і на вулиці там стоїть жахливо суха погода. Зрозуміло, все це вже веде до евакуації людей з тих місць, а також закриття доріг, що ведуть туди.
Закрилася також і та сама знаменита дорога Going to The Sun Road, яка, власне, веде до Logan Pass, де знаходяться всі найзнаменитіші місцеві походи. Це стало причиною різкого зниження продажів у наших місцях, оскільки люди тут із зазначеної вище причини найчастіше і з'являються. Сходив у похід - прийшов до нас пообідати. Поспав у спальному мішку десь у лісі - приїхав до нас поснідати. А тут ось тобі фіга, так би мовити.
А, до речі, це я показую пальцем, де ми живемо, а червоне - це перша велика пожежа, яка перекрила Going to the Sun Road і Logan Pass:
Деякі мої знайомі, з ким я мав честь працювати минулого року, знаходяться досить близько до місця пожежі і кажуть, що їх теж можуть евакуювати.
Пожежі тривали нескінченно. Вони то закінчувалися, то знову починалися. Якісь території тільки гасли, а інші займалися. Ці пожежі були пеклом цього літа для нашого парку. Зрештою, сталося так, що один з наших філій все-таки евакуювали. Вони знаходилися всього в милі від пожежі, і їм довелося закрити готель. Там готувалося весілля, тому величезний шквал продуктів перевезли в наш ресторан, а людей розкидали навпіл: у наш гуртожиток і ще в одну філію.
У цей момент я спостерігав за американцями, які працювали вже по кілька років у цьому готелі. Вони вже рішуче налаштувалися їхати всі додому. Тут можна було навіть пустити сльозу, коли вони прощалися один з одним, розповідаючи про те, що вони вже 2-3 роки не були в рідних штатах і, можливо, вже пора додому. Що ось воно - саме час. Обійнявшись, попрощавшись, вони сідали в машини і їхали в різні боки. Було дійсно сумно.
Ця евакуація вдарила і по нашому ресторану. Компанія хотіла зберегти кількох якісних кухарів, офіціанток і продавщиць, тому вони, грубо кажучи, скоротили наших j-1 студентів. Але звільнити вони їх не могли, а просто перевели в іншу компанію з причини того, що у тих не буде достатньої кількості годин.
Менше ніж через тиждень готель знову відкрився, оскільки пожежа в тому місці вщухла, і кухарі повернулися назад, але деяких наших працівників все одно перевели в іншу компанію, де їм дали ще більше годин і платили більше, але не було тих друзів і того веселощів, як вони говорили.
У такі моменти усвідомлюєш всю правдивість всіх тих роликів у новинах по телевізорах про лісові пожежі. І адже це дійсно страшно. Одна маленька іскра може призвести до кілометрів попелу навколо, які були забиті зеленими ялинками з неймовірно красивими мешканцями дикої природи. Моє розташування досить далеко від займання, але нас все одно турбує цей момент, оскільки ми в тому ж самому національному парку. І кожен дощ ми зустрічаємо з радістю і з надією, що в східній частині парку так само дощово.
Також у такі моменти усвідомлюєш наскільки небезпечна може бути людина. Небезпечніша за ту ж природу. Не знаю, чи трапилася пожежа завдяки недопалку, чи не загашеному багаттю (які, до речі, теж були заборонені через суху погоду), але ж цей варіант ніхто не виключає. І те, що природа створювала десятки років може бути зруйновано легкою рукою неуважного мандрівника. Ну правда ж?
