Ну, як і в минулому сезоні, робота мала підійти до кінця. І варто зазначити, що знову дуже навіть непогано. Почнемо з того, що я не говорив про це, але були моменти, коли мене знову недолюблював Шеф. Цього року у нас був шеф Джефф - дуже професійний кухар, який зненавидів мене з самого початку чомусь, але під кінець сезону мені вдалося влитися до нього в довіру лише тоді, коли я вже нарешті навчився готувати сніданки за його системою. Раніше ми робили це на плиті, а він віддає перевагу сковорідкам. Я намагався вранці не готувати на лінії, але потім мені навіть сподобалося.

З Майком надалі ми знайшли спільну мову. Хоч періодично ми й сварилися і часто прямо під час найбільш забитих годин, що вважається найбільшою помилкою кухарів, але при цьому ми змогли стати однією командою. Він вніс багато нових цікавих нововведень у наш ресторан, які мені дуже сподобалися і я взяв собі на замітку.

Найприємнішим досягненням стала маленька перемога, коли мене нагородили перед усією кухнею невеликим призом. Справа ось у чому.. Сталося кілька скарг на наші бургери про непросмаження або пересмаження м'яса, через що до нас мала прибути перевірка з санепідемстанції або чогось тому подібного. А вони велику увагу приділяють температурному логу, який ми повинні вести по днях, відзначаючи температуру кожного холодильника/морозильника в будівлі. За ідеєю, цим має займатися ранковий кухар, але робиться це ким попало. І в основному це робив я. Один раз нам перепало від господаря за те, що ми забули про лог на 3 тижні. Якраз тоді, коли пройшов слух про інспекцію. І один раз перед закриттям ресторану я побачив лог і вирішив заповнити його. Я з повітря навигадував температури на 3-4 дні. І менеджер помітила це.

І що ви думаєте? Наступного дня прийшов інспектор.

Зрозуміло, я відчув себе героєм, який врятував кухню. А в кінці дня та сама менеджер вручила мені маленький презент, назвавши мене рятівником. Сказала, що повісить моє ім'я на дошці менеджерів, а також дозволила вибрати будь-яку страву і будь-який десерт безкоштовно. Ну і в кінці дня я отримав свій стейк і чорничний коблер.

В цілому, я також трохи вже ненавидів свою роботу, але під кінець, коли її стало менше, я любив її більше. По суті, з лінії мене на 100% не прибрали, тому пів тижня я був на заготовках, пів тижня на лінії. І будь-який момент міг змінитися. Як і в минулому році, у мене не було чіткої позиції на весь день в деякі моменти. Тільки вже в останні тижні сталося так, що майже всі заготівельники або звільнилися, або поїхали, і я залишився один, тому мені довелося віддуватися за всіх.

Хоча і при цьому у мене були зміни навіть на грилі, де я взагалі майже ніколи не працював повний робочий день. І це було весело, знаєте. Найбільший кайф - це коли у тебе багато різних замовлень на різні температури або різне м'ясо. Так, це складно, але з досвідом ти в цьому розбираєшся і робиш це абсолютно спокійно.

Цього року один час ми сервірували навіть лосось у різному вигляді: в сендвічах або в салатах.

Але якщо чесно, щоб працювати тут і бути клієнтом подібного місця - треба бути фанатом рожевого м'яса. Взагалі, в Америці майже нічого робити, якщо ви не любите рожеве м'ясо. Ну ось Макдональдс і тому подібні фаст-фуд місця сервірують повністю просмажене м'ясо, але їсти в маку - легше відразу отруїтися, якщо вірити Джеймі Оліверу. Багато хто говорить, що "Воооооот, це шкідливо". "Воооооот, будуть глисти". "Воооот, ти що черв'яків хочеш?". Блін. Я фанат м'яса від середньо-слабкого до середньо-сильного просмаження. Так я і їм вже другий рік. Заради інтересу навіть нещодавно перевірився на наявність будь-яких живностей у своєму організмі. Вірите-ні, але нікого не заробив.

Останній робочий день.

Цей день, зрозуміло, натякав на смуток, печаль і сльози, але я вирішив провести його зовсім по-іншому. Справа в тому, що цього року мені доводилося їхати трохи раніше, тому після мене ресторан продовжував працювати звичайним режимом. Не так, як минулого року. Дійшло до того, що навіть в останній день мені приставили новачка, який раніше був посудомийником, а в останній день він став кухарем і я його встиг ще потренувати.

У цей день я поставив на кухні свою музику, зарядив усіх гарним настроєм, а також робив усім подарунки. Які? Ну, взагалі-то безкоштовна їжа для працівників передбачає найзвичайніший гамбургер, нагетси або фіш'н'чіпс, а я в цей день або готував на свій смак, або те, що вони попросять. Тишком від менеджера. Зрозуміло, ми і повсякденно це робимо, але не завжди і не на кожне замовлення. А тут я намагався зробити щось особливе для кожного.

Сам собі я взагалі зробив потрійний гамбургер з 3-ма різними видами сиру. Ну повинен був же я поїсти щось що я не їв ще в цьому сезоні (хоч 3-й гамбургер мені вже і готували в минулому році:)

Виглядає непогано, так?

Хоча, зрозуміло, кухонний менеджер Джон побачив мене, який поїдає цей бургер і запитав: "Азіз, по-моєму це не схоже на звичайний бургер." Але в останній день він не міг вже на мене злитися. Враховуючи, що на подібних речах він зловив мене приблизно 20-й раз за сезон :)

Ну і в цілому, хоч вечір і був веселим, прибирання і завершення дня все одно вийшли сумними. Якось сумно йти з порожньої кухні, усвідомлюючи, що ти робиш останній clock out і завтра ти вже не вступиш на нову зміну. Ось, власне, і все, Азіз. Закінчився другий сезон. Зовсім інший. З іншим досвідом. І ось я стояв у темному залі ресторану і думав про все що було. Про всі забиті години, сварки з менеджерами, чергову пожежу у фритюрниці, як мені доводилося її чистити по ночах, скарги від клієнтів, приємні відгуки на tripadvisor, нові і старі рецепти по-новому. Стояв, а все це крутилося в голові. У такі моменти так хочеться, щоб все почалося заново.

Ну і як минулого року, традиційне фото в порожньому ресторані.