Насправді, день народження у мене 25 вересня. І за фактом я Терези. І мама завжди каже, що мій знак зодіаку зіграв нереальну роль у моєму характері. Хоча б, наприклад, тим, що я вже вдруге змінюю квитки додому за дві свої поїздки до Америки. Минулого року я змінив їх, оскільки вирішив їхати до Сан-Франциско, а цього року — бо просто захотілося довше побути разом із друзями. Але, на жаль, уже не було потрібних мені квитків, і варіант був тільки летіти 24 вересня з Нью-Йорка. Тобто прилітати в День народження додому. По суті, я був не проти, оскільки день виходив унікальним. Приліт додому, та ще й день народження.

За планом 21-го вересня я мав взяти поїзд до Сіетла і там пожити пару ночей у Келсі — однієї з сестер Тернер.

20-го у мене якраз трапилася остання зміна. Ну, самі розумієте. Смуток і якесь навіть самотність. Не знаю чому так. Я сидів біля входу в гуртожиток, а всі кудись зникли. Потім я пішов продовжити збирати свої речі, і до мене прийшла моя дівчина. Вона попросила мене одягнути мою піжаму Бетмена. На мої розпитування вона не відповідала, а лише змусила переодягнутися і піти за нею.

Коли я спустився вниз, на мене, зрозуміло, чекав сюрприз, від якого я втратив дар мови. Не те щоб він мене настільки здивував (минулого року мене вже так само вітали), але просто ці люди так підготувалися заради мене, і це було неймовірно мило.

Ну, як ви вже здогадалися, вони вирішили привітати мене заздалегідь. І влаштувати мені проводи, що у нас було традиційним. Вечірка вийшла тематичною. Костюмованою. Тому всі були хоч якось, але прибрані. Схоже було на шоу дурників, але це було аж надто мило.

Все це супроводжувалося типовими для подібних заходів сміхом, веселощами, алкоголем і танцями. А також, зрозуміло, незабутніми моментами:

Ось як не любити цих дебілів, а?