Дорога до Сіетла виявилася значно швидшою на машині, ніж на поїзді. Якщо поїзд мав прибути лише до ранку, то на машині ми приїхали посеред ночі, та ще й встигли поспати. По дорозі ми проїхали через Айдахо, зайшли в кілька ізольованих магазинів, щоб заправитися, підкупити їжі, напоїв, сигарет у дорогу. Ну а в дорозі по черзі спали. Так, як я і казав уже, я втратив даремно $77 доларів, але зате отримав задоволення, подорожуючи самостійно зі штату в штат на машині вперше в житті. Воно того, до речі, варте. Адже по дорозі можна також, наприклад, побачити якісь цікаві місця. Та й просто хороший і веселий досвід. Ось, до речі, один із цікавих магазинів у дорозі:

Діставшись до Сіетла, ми вирішили спочатку виспатися.

Точніше дісталися ми не зовсім до Сіетла, а до Кіркленда - це місто, яке знаходиться приблизно за 20 хвилин від даунтауна Сіетла. Там Келсі та її 3 подруги винаймають квартиру. На ранок нам треба було дістатися до ще одного міста - Поулсбо, де працюють її батьки та сестра з чоловіком. Тут у цьому плані дуже цікаво і жахливо заплутано. Виходить, що Сіетл знаходиться в оточенні кількох невеликих, грубо кажучи, провінційних міст, і від цього створюється величезна територія. Ви можете працювати в Сіетлі, але жити, наприклад, у Кіркленді. Просто від цього вам треба мати в запасі купу часу по дорозі на роботу. Ай.

Так ось, нам треба було заїхати до її друга, на машині якого ми приїхали, оскільки його машина залишилася в Глейшері. Минулого разу, коли він гостював у нас, сталося так, що вони врізалися в оленя, і довелося залишити його машину в ремонті в Монтані. І вони поїхали на машині сестер. Заплутано, так. І тепер Келсі повернула машину того хлопця.

Після зустрічі з ним нам треба було зустрітися з її мамою, а працює вона.. У початковій школі. Господи. Я ніколи не був в американських школах. І це був унікальний досвід. Та не просто відвідування, а інтерактив!

Скориставшись унікальною можливістю, мама Келсі посадила всіх дітей переді мною і запитала в мене (як зазвичай, зрозуміло):

-Нагадай, звідки ти?

-Узбекистан.

-Ем..

-Уз-Бе-Кіс-Тан.

І звернувшись до дітей, вона повідомила, що у нас гість із далекої країни, друг її доньки, який може розповісти про... (повертається до мене).

-Уз-Бе-Кіс-Та-ні...

-Так, точно!

Ну і діти сиділи й уважно вникали про те, як я розповідав їм, що я приїхав із Центральної Азії. Працював кухарем тощо. Зайняло це пару хвилин, але в мене вражень була гора. Чесно.

Після цього ми дісталися до їхнього будинку, де нам знову довелося поміняти машину, оскільки до цього нас возила одна із сестер Келсі, яку Ви не знаєте. (Її не було в тому пості). Хоча за час перебування в Глейшері я перезнайомився майже з усією сім'єю Тернерів, там були і мама, і тато, і всі сестри, друзі тощо. Вони дуже товариські та гостинні.

Після цього ми побували в одному чудовому бейкері місці в Поулсбо "Sluys' Bakery". Будете в Сіетлі, ви зобов'язані там побувати! Це просто неймовірний заклад. І в мою улюблену тему неймовірних людей Америки. Поки ми вибирали (ну точніше я вибирав, Келсі вже років 10 бере те саме майже постійно, як вона каже), з нами завів бесіду милий чоловік років 60-ти, який сказав, що пряникові чоловічки - це взагалі унікальна річ, коли ми обоє вибрали їх. Ми трохи побесідували, а потім він також вибрав чоловічка, і оплатив нашу покупку. Це було шалено приємно. Як і дуже смачний чоловічок.

Взагалі погляньте, як чудово виглядають вулиці в цьому містечку. Якесь прям умиротворення і тиша. Справжнє провінційне містечко.

Враховуючи, що території між містами величезні, а точніше це вода, там створені причали, які можуть перевезти вас із порту в порт у Сіетл і назад. Ось туди ми й попрямували, щоб не їхати в об'їзд. Хоча насправді, це хоч і економить час, але все одно їхати на поромі доводиться чимало. Близько години.

Для зручності перший поверх зроблений саме для машин, а інші оснащені кріслами, де вже можна посидіти й відпочити. Нам взагалі вдалося поспати. Також можна вийти прямо на ніс порома, щоб помилуватися видом міста.

To be Continued.