Наша поїздка до Астани або як я отримав візу

Співбесіду призначили на 15 квітня на 10:00-10:30 годину. Переглянувши графік поїздів, ми купили квитки на 13 квітня, тим самим у нас був +1 день. Поїзд Уральськ-Астана. Час їзди 28 годин. Оскільки у нас було багато часу в запасі, ми пробіглися по питаннях, мало не 20 разів. Благо з нами їхали студенти з факультету іноземних мов, ми легко змогли підкоригувати відповіді на кілька питань. Цим же вечором з'ясувалося, що час співбесіди перенесли на 13:00-13:30. Всім вагоном зраділи, що у нас буде час виспатися після приїзду.

Після приїзду всі роз'їхалися до родичів, знайомих, а деякі знімали квартиру на 2 доби. Я з одногрупником оселилися у родичів. Чесно кажучи, там ми пробіглися по питаннях 3-4 рази, повторили памфлет, і вийшли підкорювати нічну столицю. Астана нам запам'яталася "гострими крильцями, байтсами" (ті, хто побували в KFC зрозуміють це). Прогулялися по набережній, заскочили в Хан Шатир.

Ранок 15 квітня. О 11:00 годині ми пішли на передвізові збори. Там нам роздали наклейки на паспорт, наші права на робочому місці в США. Жулдиз побажала нам всім удачі, і ми, зловивши таксі, поїхали в консульство.

По прибуттю до консульства, ми дали посвідчення охоронцю, який сидів у будці, щоб він записав наші дані. До моменту прибуття до консульства, утворилася жива черга. Запускали в будівлю консульства по 5 осіб. Там ми пройшли через металеву арку (туди-назад), далі охоронець перевірив металошукачем, на наявність металевих предметів. Далі він направив нас у сусідню будівлю, де ми залишили стільниковий телефон (він повинен бути у вимкненому стані), посвідчення особи. Далі знаходиться третя будівля, де вже проходить сама співбесіда.

У третій будівлі, вже біля входу нам дали талон, охоронець попросив нас чекати черги до першого віконця. Якщо гарненько придивитися, то можна помітити жовту лінію. Ця лінія, межа між тим, хто відповідає на питання (1 віконце), і тим, хто стоїть за ним у черзі. Не треба перетинати (робити заступ) її. Біля цього віконця, дівчина зажадала три документи (талон, залікова книжка, студентський квиток, паспорт). Потім поставила питання: - Чи отримував ти раніше візу в США? - Ні; - Чи пам'ятаєш ти номери телефонів батьків? - ...; Потім вона направила в друге віконце, де у мене зняли відбитки пальців. Для гарного знімка відбитків, треба тримати пальці разом. Мені сподобалося те, що вона хоч і американка, але знає російську мову досконало;) І до речі, вона випромінює позитив, після цього віконця у мене зник страх перед співбесідою. Далі я чекав своєї черги. На початку працював тільки Алан (3-тє віконце). Після прийняття 15-17 осіб, вже поступово почали запрошувати в 6-те віконце, де приймав Ян. Відмінність цього віконця в тому, що це зовсім не віконце, а кабінет, де ти сидиш навпроти консула. Це було великим плюсом для мене. Перейдемо до довгоочікуваної співбесіди...

• Hello, how are you? (було дивним, коли він першим привітався)
• I'm fine, and you?
• Not bad.
• Where are you from?
• I'm from Aktobe.
  І тут він здивовано: Оо, значить ти в Астані перший раз) (звичайно ж англійською)
• Як ти добирався до консульства?
• Поїздом.
• Скільки коштує квиток до Астани?
• 6560 тг.
• Де ти вчишся?
• ...
• Який курс?
• 3
• Який твій улюблений предмет в універі?
• Фізична культура.
• Чому?
• Я люблю бігати, займатися в залі, мені подобається грати у волейбол.
• Де знаходиться твоя робота в США?
• Orleans, MA
• Як називається твій заклад в США?
• ...
• Яка твоя посада?
• Dishwasher and kitchen help.
• Яку зарплату ти отримуєш?
• 10$ на годину.
• Чому ти вибрав саме цей штат?
• У Массачусетсі відмінно збереглися історичні символи.
  Була пауза, він довго дивився на мої документи, і дістаючи бланк DS-2019, вимовив: Your visa is approved! Чекаємо на тебе знову! Радості не було меж (хотів станцювати макарену, але не можна), і я у відповідь вимовив: Thank you! Вийшов я з кімнати з посмішкою на обличчі, тим самим давши зрозуміти всім, що моя віза схвалена. Покинувши будівлю консульства, я потиснув усім руки, з ким стояв у живій черзі, обрадував дзвінком батьків, друзів, родичів, які за мене хвилювалися і підтримували. І до речі, не здумайте сфоткати будівлю консульства, заборонено. Потім ми з одногрупником зловили таксі до KFC, на Республіці, за 500 тг. І звичайно ж водій був здивований такому стовпотворінню перед консульством, і запитав: "А що тут відбувається?" І ми відповіли йому, що тут відбувається співбесіда на візу в США, і ми отримали її. Він зрадівши, привітав нас, і сказав що пишається нашими казахськими хлопцями, які без всяких "Баке, Саке", домагаються своїх цілей, чому були раді.

P.S. Порада з моїх спостережень перед консульством, не треба приносити з собою шпаргалки з відповідями, коли вони в руках, ви будете хвилюватися за те, що ви можете заплутатися і не зможете відповісти (а навіщо вам зайве хвилювання?). Вірте в себе, і все вийде! Всім студентам, у яких належить пройти візову співбесіду, бажаю удачі! Всім добра!