Повернення до мого «нібито» міста мрії стало вже не таким епічним, як раніше. Розумієте, у чому справа? Опинившись тут аж в 4-й раз (насправді в 5-й, але один раз я тупо спав в аеропорту в очікуванні рейсу), я вже почав усвідомлювати, що це найзвичайніше місто цієї звичайної країни. Ні, я все так само його люблю і, можливо, хотів би тут жити, але після кількох перебувань тут вже сходить певний туристичний шар міста, коли вже усвідомлюєш, що, по суті, йти вже й нікуди. І можна просто прогулятися, посидіти в кафе тощо. Що, наприклад, і на Таймс-сквер необов'язково нестися кожен свій приїзд.

Просто у мене Нью-Йорк — стандартне місце прильоту і відльоту зі штатів, тому мені вже так звично, що я прилітаю сюди, роблю тут всі справи на кшталт сімки, деяких закупівель, а потім вже їду в Монтану або продовжую подорожувати. Мене в цьому напевно зрозуміють тільки ті люди, хто вже по кілька разів опинявся в одному місті.

Хоча, безумовно, навіть опиняючись у місті, де ти був кілька разів, можна знайти що-небудь нове. Тим більше, враховуючи той факт, що ти там не був близько року.

По приїзду я як зазвичай зустрівся зі своїм старим знайомим Русланом, який допоміг мені цього разу зняти невелику кімнатку в хорошому районі Брукліна, враховуючи, що він у себе робив ремонт. Хороша річ для тих, хто збирається знімати кімнату або квартиру — Airbnb. Додаток, де можна знайти собі апартаменти для оренди за прийнятними цінами в короткі терміни (короткі терміни — це пара годин, а може й менше). Правда, наскільки я зрозумів, щоб отримати адресу, треба зробити оплату оренди карткою, але ви можете купити одноразову картку в будь-якому дешевому магазині, де продають картки типу Amazon, eBay тощо. Там є дебетові картки на один раз, і на касі вам тут же зарахують кеш, який ви оплатите. Швидко, зручно.

Після цього ми поїли в одному місці, а потім поїхали до його друзів, ну і я вже тупо спав на ходу, враховуючи переліт. Тому до вечора Руслан розбудив мене і відвіз у квартиру, де ми зняли мені кімнату, і там я вирубився.

День другий.

По суті, я не робив ніяких планів. Мені лише потрібна була сімка, так як без інтернету, в пошуках вай-фаю — не комільфо, так. Не знаю, чи говорив я раніше про це, але пакети на кшталт безліміту на місяць на дзвінки+смс і 10гб LTE (який не закінчується, а просто знижує швидкість після 10гб) коштує близько $60. Ну це у T-mobile, наприклад. Так, чисто для інформації. Хто захоче підключити.

Ну, після офісу T-mobile почалися і звичайні прогулянки по місту з телефоном, фотографуючи «моменти в звичайному». Насправді, я прямував у центральний парк, намагаючись застати одну цікаву групу, яку я слухаю ще з мого першого року в штатах. Я про це ще скажу пізніше. Їх не застав, тому вийшла просто тривала прогулянка з хорошими фотографіями.

Не пам'ятаю, чи говорив я раніше, але не суть. Можу й нагадати про всяк випадок. Відверто кажучи, друзі, брати з собою громіздкий фотоапарат — не варто. Якщо, зрозуміло, Ви не займаєтеся професійно фотографією і не плануєте якісь унікальні фотографії. Але й то, навіть у цьому випадку, фотографувати можна і на телефон (якщо він дозволяє, зрозуміло). У свій перший рік я взяв свою камеру з собою. Вийняв її пару разів із сумки, а потім усвідомив, що це лише зайвий вантаж під час подорожей на плечі. Ну а з телефоном: вийняв з кишені, сфоткав, засунув назад. На смак і колір, зрозуміло, але даю пораду з досвіду.

У цей день взагалі нічого знаменного не сталося, а я потім досить пізно повернувся додому. Враховуючи, що жив я один, було, чесно кажучи, страшнувато. Але нічого — впорався.

Взагалі, варто ще разок напевно сказати, що в Нью-Йорку варто бути обережнішим, особливо в деяких районах Брукліна, Бронкса тощо, де вечорами і вночі буває досить небезпечно. Ну і вдень може бути багато шахраїв, злочинців тощо. Тому особливо звертаюся до тих, хто їде вперше: намагайтеся не ходити поодинці по незнайомих місцях міста.

День третій.

Вранці я знову попрямував у місто, і просто так поїхав на Юніон-сквер, де потрапив в один з найбільших книжкових магазинів у Нью-Йорку. Я вже писав про один в ЛА, а ось вам і НЙ букстор:) Називається він Barnes & Nobles і знаходиться прямо перед Юніон-сквер. Складається з 4 або 5 поверхів і там, як зазвичай, можна просто почитати, сидячи де-небудь на підлозі. Люблю за це Штати. Є книги на будь-який смак, а ще є цілий поверх з іграшками:)

Думаю, що книголюби зрозуміли, куди їм йти в НЙ.

Так, до речі, там, зрозуміло, є і маленький відділ з платівками. Це типово для книжкових магазинів у Штатах. І взагалі, було багато різних дрібничок, у тому числі — листівок на різні події. На той момент, коли я був там, наближався день Батька, тому більшість полиць було заставлено листівками саме на цю тему. Причому листівки там дійсно унікальні.

Завжди, до речі, дивувався тому, як легко можна в Штатах знайти нових друзів. На тому ж Юніон-сквер сидячи на лавці, я легко і просто завів розмову з місцевою американкою. А за день до цього в Центральному Парку, зробив кілька знімків для самотньої дівчини, яка виявилася майбутнім адвокатом з Данії. З нею ось ми тоді розговорилися і пройшли пів Манхеттена. Та й, до речі, досі періодично переписуємося.

І таких людей там безліч. Так, як я і говорив раніше, там багато шахраїв, але з часом і досвідом це вже можна легко розпізнати: хто хоче просто поспілкуватися, а хто розвести. Люди у великих містах цієї країни часом просто відчувають себе самотніми, ну або буває так, що можуть з кимось заговорити з ввічливості. Це абсолютно нормально.

Тож, якщо з вами привітається незнайомець на вулиці, то вам всього лише потрібно сказати «Hey» у відповідь, а не лякатися, і згадувати — хто це:)

Після Юніон-сквер по Манхеттену я рушив у бік Центрального парку, щоб все-таки потрапити на виступ тієї самої групи. З приводу групи — на їх виступ я потрапив ще коли прогулювався по НЙ у свій перший приїзд на тому самому фонтані в Центральному Парку. Я навіть писав про них мигцем на бонусної сторінці першого блогу. Вони мене захопили своїми каверами, що я став слухати їх постійно і стежити за їхньою музикою. Зараз вони вже сформовані артисти, їздять з концертами по штатах: дають їх самі або у кого-небудь на розігріві. На музичних порталах їхні нові пісні стають досить популярними, ну а вони як і раніше продовжують грати на вулиці, щоб набирати популярність і просто для публіки. Це дійсно приємно. Я, до речі, до приїзду написав одному з них у фейсбуці, щоб дізнатися, де і коли вони будуть грати. Так ось я і потрапив на їх виступ. Купив у них диск і зажадав розписатися. Ну а що.. Раптом вони стануть зірками, а у мене вже є автографи:) Ах так.. Я ж не сказав.. Група ця City of the Sun. Дуже раджу вам подивитися на них в ютубі або просто пошукати пісні.

Після зустрічі з тією самою групою я попрямував на Таймс-сквер, де була намічена зустріч з моєю дуже хорошою подругою, з якою я працював минулого сезону в Монтані. Ну, вийшло так, що вона залишилася жити в Америці, а точніше в Нью-Йорку. Ось я її і відвідав. А вже з нею разом ми пішли в бар. Хочеться відзначити, що це був мій перший досвід походу в бар будучи 21-річним. Так, я офіційно показав свій паспорт на вході, а потім пафосно увійшов всередину. Це моторошно приємно, хлопці. Тим, хто приїхав у Штати вже будучи 21+, не зрозуміти цього моменту:)

Ось так ось ми змінилися менш ніж за рік:

З подругою ми провели хороший час разом: посиділи в барі, погуляли тощо. Ну а наступного дня я вже планував спокійно летіти далі. Ну, я думав, що спокійно....