Я прошу вибачення у всіх тих, хто ще хоч якось проявляв або проявляє інтерес до моїх блогів. На жаль, я був дуже зайнятий навчанням і не міг ніяк сісти по-людськи, щоб написати продовження подорожей. Зараз ось якраз з'явилося трохи часу на це. Сподіваюся, що тут досі є люди, яким це цікаво. Розумію, що зараз вже такий час, коли всі зайняті візами та квитками, але можна і трохи розслабитися адже :) І ще ось окрема подяка Олександру Козлову, який днями вирішив нагадати мені, що є сенс писати продовження.

Зрештою, мені все-таки вдалося дістатися до того самого Остіна. Для довідки: Остін - столиця штату Техас, який знаходиться, так би мовити, внизу країни в середній смузі. Середній вік жителів всього-то 31 рік, що означає, що це дійсно дуже цікаве місто для молоді. Чим, наприклад? Ну ось вже їдучи в це місто, я дізнався, що це столиця живої музики. Там щодня можна почути до 200 різних гуртів і виконавців! Відчути атмосферу живої музики можна вже з самого трапа літака. Ну, не зовсім з трапа.. Трохи далі. А точніше з видачі багажу, де ось такі ось унікальні конструкції гітар:

Забігаючи вперед, хочеться відзначити, що в США це дуже популярна тема - представляти, так би мовити, одну з найважливіших "цінностей" міста вже в аеропорту. Наприклад, у Вегасі трохи пізніше я вже зустрів ігрові автомати за 5 метрів від воріт літака. І ці автомати розташовані по всьому аеропорту. Але зараз не про це.

Нагадаю, що в Остін я їхав до свого старого друга Уелдона, з яким ми півтора сезони працювали на кухні в Глейшері. Саме він мене і зустрів під дощовим небом Техасу на своїй новенькій машині. Тут йому після звільнення з тієї роботи вдалося вже облаштуватися: знайти нову роботу, будинок і навіть одружитися. Непогано, так. У цей момент я задумався про те, що крім того, що ті, хто читають блоги з самого початку пізнають не тільки про мої подорожі, а й про долі деяких важливих персонажів цієї міні ворк енд тревел "саги".

Так ось, Уелдон якраз один з них. І з ним все добре.

День перший.

Познайомивши мене з моєю кімнатою, а також зі своєю дружиною, він потягнув мене випробувати іншу найважливішу пам'ятку. Справа в тому, що Техас межує з Мексикою, тому якщо Вам ліньки їхати в Мексику, то Ви можете доїхати до Техасу, ну або до деяких прилеглих штатів, щоб випробувати справжню мексиканську їжу. Я фанат цієї кухні і пробував безліч страв у різних штатах: НЙ, Вашингтоні, Монтані, але з тим, що було в Остіні ніщо не зрівняється. Повірте мені. Уелдон привів мене в невелике кафе Tamale House East, яке виглядає, як типове кафе з кіно, яке знаходилося б десь посеред пустелі, а обслуговував би Вас, напевно, який-небудь Денні Трехо в капелюсі. Ну, Ви зрозуміли, так? Ну подивіться самі:

Меню було настільки різносортним, що деякі речі я бачив просто вперше і елементарно не знав що це таке, хоч і непогано знайомий з мексиканською кухнею. Уелдон порадив мені деякі речі і це виявилося дійсно неймовірно смачно: начос, сирний соус, тамалес, кесадилья. Загалом, їдьте в Техас і пробуйте!

Після цього Уелдон поїхав, а я від цього кафе просто пішов блукати по окрузі, насолоджуючись містом. Я завжди говорив, що більше люблю подорожувати поодинці. Саме за такі моменти. У будь-який момент Ви можете залишитися один на один з самим собою і робити що захочете, йти куди завгодно і т.д. Саме так я і вчинив. Місто хоч і не "багатоповерхове" але частина його досить сучасна, але більша частина це одно-, двоповерхові будівлі, та ще й з дуже крутою фішкою. Що мені дуже сподобалося - це те, що там дуже багато масштабних графіті або артів (називайте як хочете). Там, де я гуляв - вони були мало не на кожному кроці і промальовані дуже чітко і цікаво:

Пройшовши трохи далі, я вийшов до 6-ї вулиці - це одне з головних достоїнств міста. Те місце, яке ніколи не спить. Якесь збіговисько барів, клубів, кафе, ресторанів, де постійно грає жива музика - вночі і вдень. Тобто практично в будь-який час доби тут можна знайти де посидіти з живим виконанням музики. І вздовж цієї вулиці, зрозуміло, є і сувеніри, магазини іншого мотлоху, а також знову-таки круті арти:

Після цього Уелдон забрав мене і повіз у невеликий бар під назвою Spider House, де знову нагодував начос з крутою гострою сальсою, а також неймовірним пивом. Ще одне достоїнство Техасу - це місцеве пиво різної міцності і смаку, яке дуже навіть гідне. До речі кажучи, варто відзначити, що за 3 мої роки в США я дуже навіть полюбив американське пиво і швидше більше, ніж європейське. Особливо розливне.

Уелдон, мабуть, вирішив мені влаштувати повну програму розваг і потягнув мене після цього в кіно на Месників, де був дійсно унікальний особисто для мене кінотеатр. У цьому кінотеатрі можна було замовляти їжу і напої безпосередньо під час перегляду фільму. Там була спеціальна поличка вздовж усього ряду, яка мала функцію столу для глядача, ну а офіціантам можна було віддавати спеціальні папірці із замовленнями. Їжа, зрозуміло, не тільки попкорн, а вже гамбургери, сендвічі і т.п. Незвично і дійсно круто.

День другий.

На другий день я вирішив знову самостійно розгулятися по місту і оглянути якомога більше місць в окрузі. Тому я просто вийшов з будинку Уелдона, та пішов куди очі дивляться. Здається, я навіть прогуглив щось типу місць, які треба відвідати в Остіні, а потім по картах телефону став вже йти до конкретних локацій, оглядаючи околиці. Місто дійсно дуже цікаве, де, якщо чесно, я міг би жити. Невелике, досить молодіжне, та ще й з такими цікавими особливостями, які я вже перераховував, як музика і їжа. Що ще потрібно? Жаркувато, правда. Сонце пече жахливо, тому якщо поїдете в Техас, то майте це на увазі. Я особисто тут обгорів, хоча вже кілька років зі мною цього не траплялося (ну, це, напевно, враховуючи те, що я в Ташкенті вже третє літо не живу. Якщо тут є жителі Середньої Азії, то вони зрозуміють.)

Гуляючи я натрапив на стадіон місцевої команди з Американського Футболу.

Так, я три роки вже сюди їжджу, але стадіон, до речі, бачу вперше. Та й на ігри ще жодного разу не ходив. Зустрів ще арти, а також одну з головних пам'яток міста - Капітолій. Він складається з величезної території, де є гігантська будівля а-ля Білий Дім, а також кілька маленьких і безліч пам'ятників різного роду, наприклад пам'яті загиблим у битві за Перл-Харбор, ветеранам Першої Світової і т.д. Все це безкоштовно і дуже цікаво. Сам Капітолій, зрозуміло, варто відвідати, хоча б, щоб просто подивитися як виглядає така краса зсередини.

По суті, ця будівля є "офісом" для палати представників, сенату, а також для губернатора штату. Всередині багато неймовірно красивих і масштабних картин, від яких завмирає дух, ну і просто різні кабінети, кожен з яких призначений для різного роду цілей. Я, наприклад, потрапив у той момент, коли один із солдатів Армії США приносив присягу перед прапором країни прямо в холі Капітолію. Два його напарники розгорнули йому прапор, він здійснив "обряд" і вони згорнулися назад. Вийшло несподівано, але цікаво. Невелике шоу навіть.

Після Капітолію ми з Уелдоном і його дружиною Мішель заїхали в одне містечко, де готують фантастичне барбекю. Так, це ще одна гордість міста. М'ясо, в цілому, а барбекю тим більше.

Ввечері ми поїхали все-таки оцінити живе виконання якихось бендів, а точніше на якусь вечірку, де було багато груп відразу. Це було досить кумедно, так як виходило так, всередині одноповерхового ніби як будинку грала одна група, а зовні інша. І можна було просто виходити і входити, якщо хочеться послухати щось інше. Зрозуміло, подібні вечірки мають на увазі віковий контроль 21+, який перевіряється на вході, і там же відразу ставиться печатка з невеликим вхідним внеском близько $20. Ну а всередині продається море алкоголю та інших напоїв. Вийшов досить веселий вечір, хоча деяка музика була.. хм.. неоднозначною. У деякому роді навіть психоделічною. Ну, як я і говорив, що тут місто молодіжне і тренди відповідно сучасні і не одноманітні.

Але що, зрозуміло, подобається в таких місцях - так це дружелюбність оточуючих тебе людей, яких ти зазвичай бачиш вперше. Мені не доводилося потрапляти в бари, клуби або вечірки великих міст, але ось в передмістях або невеликих штатах люди ставляться один до одного як до друзів. І це приємно. Від цього я все більше надихався життям не в Нью-Йорку, а де-небудь, наприклад, Монтані, Орегоні або Техасі, так як там люди простіше ставляться до тебе. А в НЙ якось холодніше. Ну, я там не жив, а лише був "проїздами" по кілька днів, але коли Ви там опинитеся, то обов'язково це відчуєте, що лише одиниці мають до Вас гарне ставлення, а іншим просто.. Ем.. Нейтрально. По суті, адже так і повинно бути, але при першому досвіді життя в США це може зламати. Тому це і складно.

День Третій.

Уелдон був, можливо, найбільшим фанатом хайкінгу в Апгарі, так як в будь-який свій вихідний він обов'язково вибирався в будь-який доступний похід, навіть не маючи машини. Він міг ходити і туди де вже був і де не був, та й до того ж відмінно знав всі маршрути. У цьому плані він був ас. Нагадаю, що він вперше приїхав в Монтану за рік до мене, тому вже добре знав всі деталі похідних доріжок і коли я кудись збирався, він давав мені поради куди піти.

Тому в останній день мого перебування від нього і прийшла пропозиція сходити в невеликий і дуже легкий похід прямо перед моїм відльотом. Ми спочатку заїхали купити по бургеру в містечко під назвою Top Notch - найпростіший фастфуд але, до речі, теж було дуже смачно, а потім вже поїхали подалі від міста, де і був у нас запланований наш, так би мовити, похід. Ми, до того ж, ще й одну з собак Уелдона і Мішель взяли з собою. Загалом вийшло досить весело.

На жаль, всю дорогу пройтися не вийшло, так як час підтискав і мені вже треба було їхати на посадку, тому ми і попрямували назад до машини. Доїхали до будинку, я швидко зібрав речі, подарував подарунки, а потім ми вже попрямували в аеропорт, звідки мені належало попрямувати у Вегас. Те саме місто гріхів.