Привіт усім, хто читає цей блог!!!
Частина перша - Як нам важко!!!
Опишу передісторію, щоб було зрозуміло. У мене зараз іде другий тиждень сесії, доводиться вчитися вночі, тому відсипатися доводиться вдень. Вчора було відправлено повідомлення роботодавцю і чекав відповіді на пошту.
Частина друга - Альооо!!!
Ось я о 15:00 прокидаюся, бо природа кличе, і йду в місця не настільки віддалені під назвою "WC". Ноги мене не тримають і очі закриті, значить треба прийняти позу "орла" і здійснити маневр тілом на 180 градусів навколо своєї осі. Сиджу я, розслабивши попередньо організм, і тут мені дзвонять. Ну, я думаю, яка ж мені с*** дзвонить, і за звичкою, не відкриваючи очей, приймаю дзвінок і басом "АЛЬООО", і тут я чую "Hello, this is...". Ну, я подумав, що дзвонять з Америки з IEC.Exchange, ну, думаю, говоріть, говоріть. Потім питають, чи це АНДРІЙ Павленко, з вимови ними мого імені я сміюся дуже довго і нудно, але тоді було не до сміху, бо перебував ще у фазі сну. Ну, я їй кажу "yes", вона мені: ви подавали там резюме? Я їй нічого, крім "так", відповісти не можу, а я нагадаю, я перебуваю в "WC", відлуння чудове, і я в процесі очищення організму. Ну і тут вона мене питає, коли приїжджаєте, ну я на автоматі, сам від себе не очікуючи, ніби я попросив у магазині цигарки, кажу: "I'll go to the USA on MAY 17". Вона мені: а коли виїжджати збираєтеся? Я хочу їй щось сказати, але вона за мене відповіла, що якогось вересня, ну я погодився, я тільки сказав "yes". І тут вона мене питає: я дивлюся, а ви вже працювали сек'юріті в нічному клубі? Я їй знову "yes". І тут найсмішніше: вона питає, а чим вам подобається ця робота? А я, як п'ятикласник, стандартною фразою типу "London is the capital of Great Britain", кажу: "I like this job, because I like sports". Тільки після до мене дійшло, що за фігню зморозив. Вона мені додає, чому я люблю цю роботу, я знову "yes", і тут я починаю потихеньку відключатися під її розмову, і після фрази "Thank you" за резюме і щось ще найважливіше (тобто результат), я різко починаю роздуплятися і встигаю вловити фразу "Thank you, goodbye", ну я їй "bye".
Фаза три - розуміння ситуації!!!
Після розмови у мене нарешті відкриваються очі і я починаю міркувати. Що начебто і нормально пройшла розмова, але водночас зморозив, що просто пі****. І починаю глибоко і гірко сміятися, через пару хвилин натиснув на клаксон змиву і пішов додумувати, а що треба було сказати?
Додумав - заснув)))
Фаза четверта - пишу блог!!!
Ввечері за порадою друга наважився написати блог, щоб і люди посміялися.
Спробуйте повторіть, а кому не сподобалося, йдіть... у район АЛЯСКИ.