У цих холодних, похилих вуличках є щось невловимо справжнє – чого не вистачає LA. Справжнє життя звичайних людей. Зранку горнятко кави в пекарні на 1st Ave, потім безкоштовний автобус через Downtown і ти на роботі.

University District.

Район, де розташований знаменитий Вашингтонський університет, будівлі досить старі і дуже красиві. А навколо студенти. Студенти на велосипедах. Студенти в автобусах. Студенти на роликах. Студенти, що біжать. Та інші. Університетське містечко розташоване за 30 хвилин їзди від міста. Перше, що впадає в очі – абсолютно інший Сіетл. У ті два дні, що я була в цьому місті, трималася погода близько 13-15 градусів, загалом досить прохолодно, люди одягалися вже по-осінньому, хтось навіть по-зимовому. Студентський же район відрізнявся легко одягненими людьми, якоюсь легкістю і радістю в усьому. Сіетл – портове місто, отже, на першому місці в усіх ресторанах, як правило, страви з морепродуктів. Купуючи одну з них, вам приносять перше (суп), чай і кілька соусів на вибір. У середньому обід обійдеться вам у 25$. Портові міста мають такий свого роду неповторний колорит, який ні з чим не сплутаєш. Чайки тут настільки вгодовані й нахабні, що прогулянка набережною з їжею може виявитися для вас розбійним нападом з їхнього боку. Однак життя в Сіетлі значно змінюється після заходу сонця. Як у казці. І якщо в Downtown'і після 7 вечора в ресторанчиках і кафе ще повно людей, то, скажімо, Uptown (де розташований знаменитий оглядовий майданчик), на всій довгій вулиці можна зустріти одну-дві людини, хоча часом здається, краще б і їх не зустрічав. І неприємний холодок крадеться по спині... Сіетл, мабуть, най«біліше» місто Америки, яке я бачила (одноповерхова Америка – невеликі містечка – не рахується).