20 років мрій, 7131 кілометрів, 14 годин у дорозі... Але, все-таки, мрії збуваються. У такі моменти приходить ясне усвідомлення того, що світ не такий великий, як здається, раз вже ти, маленька людина з маленької Білорусі, опиняєшся в тому всесвіті, яким насолоджувався через фільми, який відчував через книги, мелодію якого чув через музику.
Я, звичайно, мріяла про Каліфорнію, але вона не займала всіх клітин мого мозку в процесі пошуку місця роботи і, відповідно, міста. Хоча почути справжній каліфорнійський панк саме там було б легендарно. У підсумку доля закинула мене в маленьке місто на півострові Кейп-Код, Веллфліт. Правду кажучи, я ніколи не чула про нього до того, як отримала запрошення на роботу. Що ж являє собою цей невідомий куточок? Насправді американці цілком собі знайомі з ним: щоліта на машинах, вартість яких не прийнято вимовляти вголос, вони з'їжджаються в ці самі села Кейп-Кода з метою засмагнути на одних з найкращих пляжів країни і поїсти свіжих морепродуктів у ресторанах, які наповнюють J-1 студенти з усього світу. Літо на півострові набуває свого особливого шарму (ще б пак, взимку населення зменшується у двісті відсотків).
Милувалася б цим видом щодня.
Перше враження: чи справді воно оманливе?
Підступне питання. Що потрібно 20-річним студентам під час, не зайнятий нудними лекціями, та ще й в Америці? На мою думку, їм хочеться вечірок з червоними стаканчиками з фільмів, та й спілкування, спілкування побільше. Але це ж Веллфліт! Це означає, що ти оточений милими парочками 50+, душевним спокоєм, свіжим повітрям і шикарними видами пляжів. І якщо чисте морське повітря йшло на користь тілу, то душа, відпочивши, вимагала автентичних тусовок, про які я згадаю пізніше. Ось так ми і зіткнулися з цим розміреним і спокійним життям: вранці робота, вдень вибір між сном у ліжку і відпочинком на піску біля океану, потім прогулянка, вечеря, і, нарешті, сон. А куди поділася та мрія? Невже залишилася в Білорусі? Час іде, і стає ясно, що справа не тільки в місці перебування, але також і в наявності компанії близьких за духом. Порада: якщо хочете максимально бурхливо проводити час, ніколи не соромтеся знайомитися, інакше ризикуєте так і провести літо під пледом. Підсумок: насолоджуватися природою і отримувати American experience набагато веселіше з дружною компанією.
Що таке американська мрія і як нею жити?
«Якщо ви хочете дізнатися, що таке американська мрія, ви повинні гарувати на максимальній кількості робіт до самої своєї смерті!» - ось що ми почули від одного болгарського колеги, який, судячи з усього, планує провести своє життя саме так. У американців на цей рахунок погляди розходяться: хтось дійсно тільки й робить, що працює і ніколи не вибирається за межі свого міста, а хтось заповнює вільний час найкращими моментами. Але наші цілі сильно розходилися з тими, про які говорив болгарин, і вмирати за протиранням столів аж дуже не хотілося, а ось побачити життя з різних сторін – цілком. Кожні вихідні планувалися якісь заходи, якщо в наш ідеальний сценарій не втручався дощ (а це було досить часто). У день незалежності, 4 липня, в одній з кишень, мабуть, опинилася кроляча лапка, і в нашому розкладі ми побачили заповітний дей-офф. Для того щоб подивитися на справжній американський святковий салют, ми вирішили поїхати в найближче «живе» місто, Провінстаун. Цей сонячний літній день відрізнявся від інших тим, що міські вулиці були наповнені людьми в яскравих костюмах кольорової гами національного прапора, всюди були пісні, танці. В очікуванні салюту люди сиділи групками на набережній і ділилися радістю з оточуючими і тим самим створювали теплу атмосферу справжнього свята.
Провінстаун - найдинамічніше і незвичайне місто Кейп-Кода.
