Наша велика подорож почалася першого вересня – ми заздалегідь вирішили, що поїдемо вшістьох, забронювали велику машину в Каліфорнії та все житло (ну, майже все), розпланували пересування по днях. Якщо ви обмежені в часі, але хочете відвідати якомога більше цікавого – робіть так само. Ми користувалися сервісами Kayak (авіаквитки), Airbnb (оренда житла), Turo (оренда машин), Recreation.gov (оренда кемпінгів по всій Америці), TripAdvisor (цікаві місця), Couchsurfing (спільнота людей, які готові приймати гостей безкоштовно). Спонсором їжі та туристичного спорядження став Walmart, звісно. Сподіваюся, це не вважається рекламою – просто порада, раптом комусь знадобиться :)
Отже, ми звільнилися на п'ять днів раніше від належного, зробили “великий чек-аут” у будинку (як-не-як, команда професійних покоївок у справі), зібрали валізи і знову орендували машину, щоб дістатися до Нью-Йорка.
Розповідати про цю подорож я можу нескінченно, тому краще залишу лише фрагменти. Все одно кожен сам для себе вирішить, як і куди він поїде.
Чикаго. Літак із Нью-Йорка приземляється о 12 ночі, і вже через 30 годин на нас чекає наступний, до Каліфорнії. Чи варто було прилітати всього на добу? Безумовно, так. Це місто вразило мене до глибини душі – ніде я не зустрічала таких прекрасних хмарочосів, таких міських парків, такого класного метро. Ніколи не могла уявити, як можна побудувати багатошаровий мегаполіс. Тільки уявіть: нижній рівень – парковка, рівнем вище – швидкісні траси, зверху – хмарочоси, що підпирають небо. Все потопає в зелені, кипить життям.
Панорама на місто від планетарію
Відомий на весь світ чиказький Боб
Якщо доведеться побувати в Чикаго, обов'язково сходіть у парк Міленіум і пройдіться набережною до планетарію, потім поверніться назад і покатайтеся на кораблику внутрішнім каналом від Військово-морського пірса до вежі Вілліс-тауер. З води особливо добре видно “шари” міста. Ще можна зробити коло в метро – весь Loop знаходиться над землею, такі своєрідні американські гірки прямо між хмарочосами.
Лінія метро виляє між будинками
Наступним пунктом маршруту був Лос-Анджелес – саме там ми взяли семимісну машину напрокат і вирушили у вільне плавання. Це місто залишило нам дуже дивні враження. Ви не побачите міста як такого – воно розмазане по території, як масло на хлібі, і без машини тут абсолютно неможливо пересуватися. Дивитися на хмарочоси після Чикаго було нецікаво – вони й близько не стоять поруч. Крім того, у центрі дуже багато жебраків, і навіть великою компанією нам було дуже незатишно гуляти. Я боялася зайвий раз дістати фотоапарат, та й знімати було нічого.
Буквально кожна лавочка в цьому затишному на вигляд центральному парку зайнята бездомними
Зате це найкраще місце, щоб зустрітися з Тихим океаном. Ми були на Venice Beach, названому на честь району, де можна відчути себе трохи у Венеції. Серфери, пальми, рятувальники – це саме те, як ми зазвичай уявляємо собі Лос-Анджелес. Сам океан дуже сильно відрізняється від Атлантичного. Він набагато потужніший, не можна пропускати жодної хвилі, і вже точно не вийде з ними боротися.
Трохи Венеції за 200 метрів від океану
Тихий океан у всій красі
Наша подорож не обійшлася без пригод. У Лос-Анджелесі ми знімали житло на Airbnb, як і всюди. Вночі виявилося, що господиня будинку – душевнохвора... Ми в жаху слухали її крики, фрази, що повторювалися десятки разів однакові. Добре, що все закінчилося лише зіпсованим сном. Але як виявилося, це була лише менша з пригод...
Дорога з Лос-Анджелеса до Сан-Франциско зайняла б у нас цілу добу, тому ми вирішили, що розділимо шлях на дві частини і переночуємо в районі містечка Монтерей. Ніщо не віщувало біди, але п'ять годин за кермом дали про себе знати: на якомусь з'їзді з основної траси, на дуже невеликій швидкості... Я благополучно в'їхала в бампер машини попереду.
Можете собі уявити це почуття? Ти потрапляєш в аварію перший раз у житті, на самому початку грандіозної подорожі, абсолютно не уявляючи, що буде далі. На кілька годин я просто пішла в туман і не міркувала, що робити. Мене виручили друзі: оглянули машину, поговорили з водієм постраждалого пікапа, обмінялися документами. На його автомобілі залишилася вм'ятина в пару сантиметрів, наш бампер злегка відійшов від корпусу машини і вкрився подряпинами. Нічого катастрофічного не сталося, але цей випадок сильно вплинув на всю подальшу подорож – ми постійно комусь дзвонили, писали листи, нервували через повну відсутність зв'язку в національних парках.
Мені здавалося, що я всіх підвела, і змиритися з фактом аварії було непросто. Кілька днів пішло на боротьбу з емоціями, що нахлинули, але я постійно намагалася повернутися до подорожі – адже вона йшла своєю чергою і не чекала, коли я повеселішаю. "Зате буде що розповідати вдома!", – подумала я. Не кожен може похвалитися досвідом першої аварії в житті, що трапилася в Каліфорнії.
Дуже важлива порада, яку я хотіла б дати всім, хто збирається орендувати машину в США: не економте на страховці, навіть якщо у вас є стаж і ви впевнено почуваєте себе за кермом. Незнайомі дороги, незвичні правила дорожнього руху, довгі перегони і навіть друзі в машині – все це сприяє стресу і зменшує концентрацію уваги. Всі гроші, зароблені за літо, могли б випаруватися в одну мить, якби не страховка. На наше величезне щастя, пошкодження виявилися незначними, і вона повністю покрила всі витрати.
