Літо 2017 року було другим літом, коли я вирушила до чудової Америки за програмою Work and Travel. Що цікаво, так це те, що на кожного учасника цієї програми чекає його власний, унікальний і неповторний досвід. Навіть якщо ви поїхали разом із другом в одне й те саме місце, погляди на все, що відбувається навколо, у вас будуть свої власні, а отже, і враження будуть різні...
Влітку 2016 року я вирушила до далекого, але дивно красивого штату Колорадо. Про досвід того року хочеться сказати не так багато, тому що для мене, в цілому, він був не таким вдалим, як досвід, отриманий цього року. У першу ж ніч, коли я прилетіла в Денвер і вирушила до свого містечка в горах, цей штат підкорив мене своїм зоряним небом. Такого неба я не бачила раніше. А вранці, тільки вийшовши зі свого будиночка на вулицю, я побачила живописну картину: яскраво-синє небо, білі пухнасті хмари, синє-синє озеро і величні гори, що оточували мене всюди. Я безумовно захоплювалася цим місцем і, безсумнівно, порадила б кожному відвідати його. Однак протягом літа я зрозуміла, що люблю природу, але не настільки, щоб готова була безболісно пережити довгу розлуку з цивілізацією.
Так, я впевнена, що люди діляться на два типи: ті, хто обожнює природу і готовий проводити час на ній вічно, і ті, хто природу теж любить, але при тривалому контакті з нею починає сумувати за міським життям, де повно розваг: кінотеатрів, театрів, кафе, ресторанів, пабів і барів.
Також я не можу сказати, що мені дуже пощастило з босом. У нас часто виникали розбіжності, оскільки вона не попереджала нас заздалегідь про наші вихідні і не давала їх нам тоді, коли ми цього хотіли. Робота housekeeping досить складна, і працювати без вихідних було важко, вже до середини літа у мене погіршилося здоров'я (через алергію на хімікати, з якими потрібно було працювати). Однак усі ці питання і проблеми нам допоміг вирішити спонсор, який завжди на зв'язку і до якого не варто боятися звертатися.
Ще одним фактором певного дискомфорту для мене була нестача спілкування, адже жив і працював зі мною всього лише один J-1 студент - весела туркеня Ейджем. Хоч ми і знайшли з нею спільну мову, все ж таки частенько нам хотілося провести час у веселій компанії таких самих, як ми, хлопців і дівчат. Але здійснити нам це не вдавалося, адже жили ми з нею далеко від найближчого міста, де, до слова, J-1 студентів було багато. Однак нам пощастило з нашою американською колегою на роботі, яка виявилася надзвичайно чудовою людиною. Ця дівчина була така добра до нас, вона частенько відвозила нас на своїй машині за продуктами, запрошувала в гості до свого дому, дала мені на все літо свій велосипед, а одного разу, після нелегкого робочого дня, навіть сама приготувала і привезла нам на сніданок млинці! Загалом, якщо говорити про плюси моєї поїздки в Колорадо, це дві нові чудові подруги, естетична насолода красою дикої природи і, звичайно ж, поліпшення моєї англійської мови, що для мене, як для перекладача, безсумнівно важливо, адже за весь час, проведений там, я не зустріла жодної російськомовної людини, а спілкувалася лише англійською мовою, та що вже тут говорити, до кінця я навіть уже думала англійською.
Тому раджу вам, перш за все, обирати ті штати, які вас точно влаштовують за всіма параметрами, обирати в анкеті тільки ту роботу, яку ви морально і фізично готові робити все літо, ну і в разі чого не боятися звертатися за допомогою до спонсора для вирішення спірних питань.
Оскільки мені пощастило отримати візу другий рік поспіль і поїхати в інше місце, тепер мені є з чим порівняти. І, до речі, будучи невиправним оптимістом, навіть незважаючи на загальну картину літа в Колорадо, пів року потому я знайшла щось позитивне в тому досвіді, який мене не задовольнив. Адже на співбесіді в посольстві посол сказав мені: "Мені шкода... що минулого літа у вас був невдалий досвід, сподіваюся, що цього літа все буде зовсім по-іншому. Я схвалюю вашу візу!". І він був абсолютно правий! :)
