Як і будь-який інший бар'єр. Взяти і перейти через нього. Я особисто переконана, що всі ці бар'єри у нас в голові. З іноземними мовами все досить прозаїчно. У голові народжується страх, і ось ти стоїш ніби паралізований і ні слова не можеш видавити з себе. Страх помилок? Засудження? Я не знаю. На щастя, з цією проблемою я не зіткнулася.
Іноземні мови - це моя любов, моє хобі, і те, чим я займаюся в університеті. На момент поїздки я добре володіла англійською і стерпно висловлювалася іспанською. І безумовно я раджу всім «підтягнути» мову перед поїздкою, це полегшить ваше подальше життя в штатах, дозволить вам знайти більш хорошу роботу і збільшить ймовірність швидкого подолання мовного бар'єру. Моя порада проста: штучно занурте себе в мовне середовище. Звичайно, я не пропоную вам шукати репетиторів і мовні школи – ні. Переведіть свій телефон на англійську, підпишіться на якісь американські новини, слухайте подкасти, пісні, дивіться фільми, блогерів, спілкуйтеся англійською самі з собою (просто переведіть свій мозок на задану мову: описуйте своє життя, ставте собі питання і відповідайте на них, міркуйте цією мовою, можна навіть вголос, якщо ви перебуваєте вдома, наприклад). Ці поради реально працюють. Тоді у вас не буде шоку і ви потім не напишете де-небудь: «я вчив англійську в школі, але тут вони говорять іншою мовою».
Я вже розповідала, що, коли ми прилетіли в Остін, нам потрібно було викликати таксі і ми звернулися до жінки за інформаційною стійкою. Цей момент я запам'ятала, як момент, коли мій мовний бар'єр рухнув. Я просто взяла себе в руки, заспокоїла мурашки, які бігали по тілу, і почала розмову. Після цього мене вже було не зупинити. Кожну людину я сприймала як потенційну можливість дізнатися щось нове про мову, про країну, її культуру та історію. Я запитувала, що означає те чи інше слово, як мій співрозмовник ставиться до того чи іншого явища в країні, що він знає про мою країну і т.д. І це моя головна порада! Не бійтеся використовувати кожну таку можливість! Це безцінний досвід! Не дарма ж ви летіли через всю земну кулю? Не бійтеся помилок (адже всім плювати на них), запитуйте і розповідайте про все, що вам цікаво (адже вашому співрозмовнику це теж швидше за все цікаво), відкрийтеся новим людям і новій культурі. Так ваша англійська (а може і іспанська теж) просто злетить за літо.
А ще я з посмішкою згадую кожен момент, коли «моя мова мене до Києва доводила». Особливо, до речі, іспанська. Оскільки в Техасі дуже багато мексиканців, а багато хто з них англійською не говорять зовсім, я була змушена виживати.
Пам'ятаю, як одного разу нам потрібно було з однієї роботи переміститися на іншу. Ми планували дійти пішки, але нас чомусь затримали, і часу зовсім не залишилося. Тоді я стала ходити і запитувати у колег, хто нас може довезти. Але ніхто не міг (у когось машини немає, у когось зміна ще не закінчилася), і ось одна дама мені показує у вікно на парковку і каже: «а он Бланка їде додому, у неї запитайте», а Бланка в той момент вже однією ногою була в машині. Я бігом до неї кричу англійською «почекай», вона зупиняється і дивиться на мене здивованими очима. До слова сказати, я поняття не мала, хто така Бланка і бачила її вперше. Мабуть вона теж. Я їй у всіх фарбах пояснюю, як вона може врятувати нам життя, на що вона відповідає «hablas español?». Я все зрозуміла і давай їй те ж саме іспанською пояснювати. А вона така: «подруги, та без проблем! Сідайте». Ось так ми встигли на роботу і знайшли нову подругу.
У тому ресторані, до речі, я працювала в салатному барі (що було досить престижно, тому що офіціантів там не було, тому престиж роботи вимірювався не заробітком, а складністю роботи; чим менш енерговитратно, тим краще). І я стала працювати там, а не фуд-ранером тільки тому, що мексиканка Люпе (королева салатного бару) не говорила англійською від слова зовсім. І я була єдиною, хто міг хоч якось з нею комунікувати.
Де я користувалася своєю іспанською по повній, так це на іншій роботі, де я займала посаду офіціанта. Іспаномовних клієнтів у мене було відсотків 60, якщо не більше. Коли я бачила такі сім'ї, я завжди починала розмову з ними на своїй ламаній іспанській. Насправді, ніякої корисливої мети я не переслідувала, я, як вже писала вище, просто намагалася використовувати кожну можливість, щоб практикувати свою мову. Але бонусом до цього було те, що гості завжди були шалено зворушені тим, що російська дівчинка говорить їхньою мовою, щиро дивувалися цьому (тому що в багатьох таких сім'ях діти, що народилися вже в штатах, втрачають іспанську і говорять тільки англійською), цікавилися моєю країною, сім'єю, робили компліменти мені і моїй іспанській, а потім залишали хороші чайові. Одного разу ми це якось обговорювали з іншими хлопцями, які працювали серверами. Вони скаржилися на те, що «ці мекси ніколи не залишають нормальні тіпси» і відповідно дратують їх. Я була щиро здивована, тому що я завжди розпливалася в посмішці, коли бачила, що за мій стіл посадили велику мексиканську сім'ю (ну або невелику), і завжди отримувала хороші гроші за їх обслуговування. Але потім я зрозуміла, в чому секрет: всі ми люди і відчуваємо ставлення інших людей до себе і енергетику, яка йде в нашу сторону. Відповідно, якщо бідолаха мексиканець бачить, що він і його сім'я «дратують» офіціанта, хіба він буде залишати якісь надгроші за його обслуговування? Ну, загалом, ідею ви зрозуміли. Просто любіть те, що робите, і вам воздасться.
У мене історій і просто думок, пов'язаних з мовами багато, насправді. Але мораль цього поста така: обов'язково вивчайте мови (як мінімум англійську) і отримуйте задоволення від того, що робите!
