Ми летіли літаком компанії Spirit Airlines. Недарма про неї жартували у «Гріффінах» :) Їхати було нестерпно незручно, постійно затікали ноги, і перед сидінням було мало місця. Але заради економії зайвої сотні доларів можна було й потерпіти цей відносно недовгий переліт.

У нас такого не побачиш

Якщо ви запитаєте мене, який він, Захід, то я відповім одним словом: інший. Природа там зовсім не така, люди відрізняються характером (ми зустріли навіть ковбоїв), а середня температура за відчуттями була вищою.

Аеропорт Лас-Вегаса зустрів нас купою ігрових автоматів. Як виявилося, це така фішка. Автомати там стоять всюди. Навіть зайшовши в продуктовий магазин, ви зможете пограти в «однорукого бандита».

У літаку мій попутник загубив фотоапарат, і першу годину ми витратили на його пошук і звернення в усі інстанції. Можливо, він залишив його в туалеті літака, але тепер його було не знайти. Дуже шкода втрачених фотографій, але добре, що більша частина була скопійована про всяк випадок перед поїздкою.

Порада: уважно стежте за своїми речами і зберігайте фотографії в хмарних сервісах. Навіть якщо ви втратите електроніку, найприкріше буде саме втратити закарбовані спогади. Вони безцінні.

Залишивши надію знайти фотоапарат, ми вирушили за нашою машиною. Орендувати нам її допоміг дуже хороший чоловік, бувалий «джейван», який брав участь у програмі обміну аж 4 рази. З урахуванням його преміум-акаунтів і різних знижок, машина обійшлася нам дуже дешево. Спасибі йому величезне, без нього нам довелося б тулитися в маленькій коробочці за ті ж гроші.

Наша тачка

Замість берізок тут кактуси і пальми

Ввечері ми заселилися в будинок через сервіс Airbnb і вирушили гуляти по Вегасу. Вся активність у місті відбувається в одному місці під назвою Strip. Там знаходяться купи готелів, казино та іншого. Всі веселощі Вегаса знаходяться там.

Порада: бронюйте житло заздалегідь. Як ми потім подивилися, на вихідні та свята вартість одного і того ж житла збільшується в 2 рази.

Наступного дня ми вирушили туди ж. На вулиці ми зустріли бабусю, яка мило роздавала якісь флаєри. Я подумав: «Як здорово, що бабуся підробляє в такому віці». Але флаєри містили контент 18+, а вона швидше за все рубала непогані гроші.

Стріп

У Вегасі дозволено грати тільки з 21 року, але нас це не зупинило. Занадто багато автоматів без нагляду. Підходжу до автомата, засовую 1 долар, натискаю. Програв. Гаразд, спробуємо ще. Програв. І ще. І ще. Програвши 4 долари, вирішив спробувати останній раз. Автомат радісно запилікав, а на балансі показувало 5 доларів. Ну і досить! Саме час зупинитися. Автомат видав ваучер, який я пішов переводити в готівку в автоматичному режимі.

Життя вдалося

Еміль – 1, Вегас – 0. Відчувши себе переможцем і господарем життя, я звалив подалі від автоматів, поки ще не стало занадто пізно.

А розмов-то було

Далі ми вирушили в місце, яке змінило моє життя. Щасливішим себе я ще ніколи не відчував.

Цим місцем були фонтани навпроти готелю Белладжіо, які починали свою виставу кожні півгодини. Дивлячись на ці танцюючі фонтани, а також відчуваючи всю атмосферу того, що відбувається навколо мене, я просто не міг відчувати себе щасливішим. Цей спогад і донині змушує мене задуматися і мимоволі посміхатися. Обов'язково побувайте там і подивіться на це своїми очима! Вся поїздка, всі роки підготовки коштували цих 10 хвилин.

Це було неймовірно

Після Вегаса мені вже нічого не було потрібно, але пора рухатися далі. Наступна зупинка – Гранд-Каньйон.

Ну і за традицією, як ми не намагалися встигнути туди до вечора, приїхали якраз, коли стемніло.

Запізнилися, зате красиво

Довелося шукати і бронювати найближчий готель за більш-менш доступними цінами. Ніде не було місць, і ми вирушили в якесь незрозуміле місце за десятки кілометрів.

Їхали туди ми дуже довго. Готель виглядав дуже посередньо, ще й з оплатою і ключами від номерів виникли проблеми. Поки ми розбиралися, не всі з нашої групи змогли вистояти :)

Сподіваюся, Віка не побачить цю фотку :)

Номер Люкс

Ось як виглядав наш номер. Телевізор не працював, ванна кімната була жахливою, але на поспати 1 ніч зійде.

Головне було виспатися, щоб вирушити дивитися на каньйон з новими силами!

Порада: не намагайтеся ночувати в машині. Я намагався заощадити і залишитися там на 1 ніч, але нормально поспати взагалі не вдалося. Більш того, мене продуло, і на ранок я себе відчував огидно. Довелося витрачати час і гроші на лікування, а адже це відбувалося під час наших подорожей!

Вранці ми повернулися назад. Каньйон виглядав приголомшливо. Неможливо передати, наскільки він був величезним. Дуже доречним був би вертоліт, щоб подивитися на ці гігантські розвилки, низини і гори з висоти. У такі моменти просто хочеться застигнути і дивитися вперед, ніколи не покидаючи це місце.

Такого у нас точно не побачиш

Оглядова зона була обмежена парканом, але хіба це зупинить нашого студента?

Вдосталь помилувавшись прекрасними видами, ми вирушили до наступної точки. Попереду нас чекала Долина Смерті.

Ще на під'їзді до неї нас обдало гарячим повітрям. Знаючи, які там бувають температури, ми закупилися величезною кількістю води. І не прогадали: там було дуже жарко. Вода витрачалася катастрофічними темпами.

Сама Долина Смерті нагадувала мені іншу планету. Здавалося, що ми знаходимося на Марсі: кругом пустелі, ніякої рослинності і живності, води немає зовсім. Тільки пара засохлих солоних озер. Так, і температура позамежна. А ще тиша. Ви коли-небудь чули тишу? Напевно, це навіть важко уявити. Коли ми спустилися в низину до солоного озера, створювалося відчуття, що я оглух. Не чути було навіть подиху вітру (якого там і не було), а на місці панувала тиснуча тиша.

На іншій планеті

Після Долини Смерті було дуже приємно побачити зелені дерева і кущі. Не дуже далеко було місце, яке кардинально відрізнялося від того, де ми зараз були.

Йосемітський національний парк (або просто Йосеміті) був повний зелені, гір і водоспадів. Я б з радістю зупинився тут з наметами на пару тижнів, але у нас на це було менше дня. Це ще одне місце, яке я додав до списку місць до повторного відвідування.

Цікаво, як забратися на іншу сторону

Піде на картину

Наступним кроком був Сан-Франциско. Зустрів він нас холодом, вітром і туманом.

Дуже здивували дороги, і як там взагалі їздять? Вони йдуть то різко вниз, то різко вгору, ніби ви катаєтеся на американських гірках. До речі, за час перебування в Сан-Франциско ми не знайшли жодної безкоштовної парковки.

Дуже сподобалася виставка скульптур і картин. Зараз вже не згадаю, що саме там було зображено, а фотографувати на виставці заборонялося. Але дивлячись на ці скульптури, я міг з упевненістю сказати, що бачив справжнє мистецтво.

Природно, ми відвідали і міст Голден Гейтс. Шкода тільки, що погода була не сонячною, там має бути ще красивіше.

Голден Гейтс

А ще в Сан-Франциско люди досить забавно одягалися. За їхнім виглядом на язиці крутилося тільки одне слово: хіпстери. Здивувало, що навіть бездомні просили милостиню в модному одязі.

Недалеко від Сан-Франциско

Далі ми вирушили до останньої точки в нашому маршруті – Лос-Анджелес.

LA мені дуже сподобався. Саме там ви в повній мірі зможете відчути різницю між нашими країнами, сходом США і Західним узбережжям. Гуляючи вулицями Лос-Анджелеса, я відчував себе відстороненим від усіх минулих проблем і постійної суєти. Почуття легкості і безтурботності переповнювало мене, і здавалося, ніби нічого в світі не могло мене зачепити або засмутити.

Це неймовірно, лежати на пляжі в повному розслабленні і не думати ні про що. Навіть пари годин мені вистачило для того, щоб мій мозок повністю перезавантажився. Пам'ятаю, як лежачи під спекотним каліфорнійським сонцем, я думав про те, що зовсім скоро опинюся знову в похмурій і сірій Білорусі, почну розбиратися з універом, а потім мене чекає розподіл і військкомат. Фу-у-у. Ну чому не можна було лежати там вічно?

Полежавши на пляжі, ми вирішили вирушити в Голлівуд і подивитися на знаменитий напис. По дорозі заскочили в Беверлі-Хіллз. Все навколо виглядало багатим і навіть трохи неприродним. Незвичайні будинки з зовсім різною архітектурою, купа дорогих машин і людей, що розгулюють в напівофіційних вбраннях.

Житловий будинок

До самого напису дістатися було непросто. Якщо їхати за знаками, то опинишся на оглядовому майданчику, де все непогано видно, але «Hollywood» можна прочитати тільки із зором в одиницю.

Через кілька намотаних кіл, ми знайшли нормальне місце. Хотілося б звичайно ближче, але і так непогано :) Тим більше, що час невблаганно тікав, а подивитися потрібно було ще багато чого.

Нарешті ми дісталися і до тебе, Голлівуд

Не оминули ми стороною і Алею Слави. Сама вона являє собою просто довгу вулицю, тротуари якої всіяні зірками. Знайти саме ті, які тебе цікавлять, не так-то й просто, адже в цілому їх близько 2500.

Голлівуд, поруч з алеєю

Коли ми повернулися до машини, нас чекав неприємний сюрприз. На лобовому склі лежав штраф за неправильну парковку. Ніяких заборонних знаків ми не бачили, тому вирішили поїхати і розібратися в ситуації. Нам пояснили, що ми зупинилися біля червоного бордюру, а там стояти не можна. У нас не було ніяких шансів його помітити! Тому ось вам ще порада.

Порада: звертайте увагу на червоні бордюри і не паркуйтеся біля них, щоб не довелося витрачати свої кровні на виплату дурних штрафів.

До вечора дівчата з нашої групи захотіли відвідати будинок, де знімалися «Всі жінки відьми» (Charmed). Я не дивився цей серіал і не поділяв ентузіазму, але раз вони так хочуть, то чому б і ні? :)

Є чим пишатися? :)

Наступний день був останнім у нашому щасливому відпочинку, тому ми вирішили повернутися на пляж. Занадто приємно було лежати там і ні про що не думати. Хотілося розтягнути цей день якомога довше, і пляж підходив як не можна краще, допомагаючи насолодитися кожною хвилиною.

Цей персонаж ще не розблокований

Закінчувати дуже не хотілося, і на душі було сумно. Але нічого не поробиш, хорошого потроху. Ми розлучилися з нашою машиною, що стала нам рідною за цей період. Обійнялися на прощання і розійшлися по літаках. Попереду нас чекав Нью-Йорк і Статуя Свободи, що вислизнула на початку літа.