Робота і робота
Моя робота за офером передбачала роботу в серф-шопі на позиції sale assistant. На ділі, всі мої очікування про дерев'яний магазинчик біля океану, заповнений дошками, із засмаглими спортивними клієнтами, безнадійно зруйнувалися. Мене направили в магазин, який належав до мережі серф-шопів, але зовсім не до таких, як я описала вище, і який, власне, взагалі не був серф-шопом. Це був магазин одягу для пляжу, риболовлі та спорту. На логотипі була величезна риба-меч, і коли в мене запитували, де я працюю, я показувала в бік магазину і говорила: "This blue shop with fish". Риби були розвішані по всьому магазину всередині, і, на мій подив, вони ще й продавалися, і, більше того, їх купували. Розклад у мене був просто пекельний, ні змін, ні стабільності. Сьогодні до 5, завтра з 3, а в середу взагалі до закриття. З таким графіком про другу роботу годі було й говорити. Більше того, бос часто змінював уже існуючий розклад, а дізнавалася я про це, тільки прийшовши на роботу. Виникали проблеми та непорозуміння, пізніше бос сам повідомляв мені розклад повідомленням. Але це могло бути за 2 години до початку моєї зміни. Ми сварилися постійно, він давав мені позапланові вихідні або перевертав мою зміну догори дриґом, видав перший пейчек тільки після отримання SSN, а це 3 тижні від початку роботи, а я, своєю чергою, запізнювалася і іноді помилялася. В останні дні роботи у нас стався черговий дисконект з приводу мого останнього дня і останніх пейчеків. Він мені впевнено говорив, що я не можу закінчити 2 числа, за умови, що 3-го у мене вже був автобус, а повинна працювати до 14-го, але як мінімум до понеділка 4 числа. Він тиснув, я відповідала, за ним останнє слово, і він просто пішов. Я не витримала, напевно, вперше за весь час роботи, і випустила сльози назовні. Відчувала себе головною героїнею серіалу, ходила по магазину, на щоках сльози, з колонок музика, клієнти проходять крізь тебе. Моя колега, філіппінська бабуся, з якою у нас були найкращі стосунки, покликала і щось радила, і тут мене покликав бос, я з надією підійшла, а він мені сказав, щоб я протерла всі скляні полиці, я пішла в туалет і просто заридала.
Що я робила за свої 2 місяці на цій роботі?
Роботи вистачало, таке відчуття, що деяку вигадували спеціально для мене. За всю любов до моєї персони.
Мої обов'язки щодня ділилися на 2 типи:
-
Мерчандайзинг, коли приходив новий товар.
-
Підтримання порядку і допомога покупцям у своїй секції, а іноді і в усьому магазині.
Додаткові розваги:
· Мити все, що можна і не можна: скляні полиці, столи для майок, підлогу, туалет, величезні скляні двері, полиці та шафки. Величезні шафи для окулярів мити, які мені довелося, стоячи на сходах, і таке відчуття, що їх мили минулого літа, тому що від пилу і павутини на них можна було задихнутися. Ті самі мої улюблені риби, мені теж доводилося витирати і іноді знімати їх для клієнтів.
· Сортування вішалок, напихати рюкзаки повітряними пакетами, перевішувати речі на вішалки одного кольору, носити зі складу і вивішувати речі, ходити в Starbucks за кавою, водою з льодом і просто склянками з льодом.
Що стосується льоду і Starbucks
Американці всюди і всюди кладуть лід, причому не пару кубиків, а гори льоду, всю склянку.
Те ж саме стосується і цукру (в будь-якому вигляді: сиропи, вершки, шоколад). Перший раз я брала ice coffee, мене запитали про смаки, сиропи та інше, звичайна кава у них взагалі не розглядається. І так, ще обсяг. Medium — це як наш великий, або ні, напевно, навіть small — це у нас великий. Але medium — це цілком собі чесний обсяг, але більше, на мою думку, випити нереально, а великий можна пити 2 дні. Класичний капучино в Starbucks зовсім не айс, а ось побалувати себе Фрапучино з шоколадом і десертами цілком можна і навіть потрібно. Однак пам'ятайте про фігуру і $ в гаманці.
