Їхній номер знаходився на 21 поверсі - досить високо, щоб люди і машини здавалися іграшковими. У кімнаті грала музика, і ми майже закінчили розбирати свої валізи. Кожен по черзі перевірив, що відбувається за вікном - і справа була не в тому, що ми не знали, яка на вулиці погода, яка пора доби або де знаходиться наш готель. Просто комбінація жовтих таксі, цих 4 людей на 21 поверсі, іншого часового поясу і Бруклінського мосту неподалік занурювала в такий дикий захват, що не хотілося прокидатися.
-Ми з вами ніби в американському фільмі!
-Так, я теж про це зараз подумав!
-Дивіться, на сусідньому будинку американський прапор майорить, а внизу вічно поспішаючі натовпи людей...
-Як же круто!
-Поснідаємо спочатку?
-Відмінна ідея, а потім в Central Park!
Нам усім часом здається, що ми все про все знаємо: наприклад, яка вона – Америка. Частково ми всі в чомусь праві. А ці відомі очам кожного постери, зроблені на The Top of the Rock зі знаменитим Empire State Building по центру і хмарочосами, що впираються в небо – все це нам усім так знайомо, але на ділі абсолютно далеке і невідоме. Вона, як у найкращих атмосферних американських фільмах. А коли ти дістаєш свій Polaroid, щоб зробити заповітну фотокартку висоток по периметру Центрального парку або стоїш на Time Square, або випадково ловиш поглядом жовтенький шкільний автобус, йдеш по Brooklyn Bridge і вдалині помічаєш маленьку статую свободи, думається, що це зовсім неможливо! Це якась помилка. Друже, як ти тут опинився? Всі вчорашні мрії раптом оживають, і ти відчуваєш це щастя, все так чудово, що ти відмовляєшся в це вірити, ніби зараз якась невидима податкова радості помітить, що на одного тебе звалилося занадто багато свята і відбере. Тому ти продовжуєш гуляти в туманному стані, але і це проходить...
Немає нічого приємнішого, коли в твоїй голові руйнуються стереотипи, і ти починаєш дивитися на якісь речі абсолютно новим поглядом. Можна написати ще 5 сторінок друкованого тексту про те, як можна не вірити своїм очам, а можна розповісти щось дуже цікаве і корисне. Будучи супер-романтичними, ми дуже хочемо вибрати перше, але цікаве ми теж любимо, тому приступимо.
Ну ви кумедні, звичайно, стверджуючи, що знаєте Америку, якщо побували в 2-3 штатах. Перше і найголовніше правило – не роби висновки, поки не об'їдеш всі 50, віднесемо це до факту під No1. І це правда, абсолютно різні речі – побувати на півночі в Maine або з'їздити в Illinois і California. Кожен штат по-своєму унікальний і відмінний: наприклад, можна помітити, що на півночі значно менше темношкірого населення, на півдні люди більш розкуті, в різних штатах часом помічаєш відмінність навіть в діалекті. Але це не означає, що десь гірше, десь краще, в кожній точці по-своєму цікаво, в кожному береш щось своє. Але досить багато американців з тих, з ким довелося поспілкуватися, жартували над деякими штатами, і відносили їх до списку своїх нелюбимих: Техас, Канзас, Луїзіана і деякі інші. Також можна відзначити, що досить багато корінних жителів часом жодного разу не вибиралися зі свого рідного штату, або ж були лише в парі-трійці інших.
Плавно перетікаючи до факту No2, хочеться сказати, що багато в чому враження про Америку склалося через людей, яких ми зустріли: від раптових незнайомців до людей, які згодом стали нашими друзями. Зустрічі були абсолютно непередбачуваними: деякі підсідали, коли ми сиділи зі стаканчиками кави в парку, деякі охоче брали участь у виборі соусу для салату, тут же згадали і таксиста, який підкинув безкоштовно від аеропорту до готелю, а як же наш неймовірно турботливий роботодавець...? Список нескінченний. Про людей можна говорити багато: так, вони усміхнені, як ми звикли чути. Це абсолютно нормально - посміхнутися перехожому. Якщо ти тільки прилетів до Америки, це твій перший день, і на твоєму лобі намальований жирний знак питання, а на грудях неоновим світлом блищить напис «help», може, ми везунчики, але, не встигаючи навіть звернутися до людей, близько десятка людей пропонують свою допомогу, допомагаючи з валізою, пояснюючи, як пройти в те чи інше місце і так далі. І це було шалено круто!
