Заходи сонця заслуговують на окремий пост.

Вибираючи міста, я дивилася сотні картинок, і в душу запали саме заходи сонця в Сан-Дієго. Пальми на фоні рожево-фіолетового неба виглядали фантастично.

І дороги назад не було. Я повинна була потрапити туди будь-якими способами. Як же мені гріло душу, що я знайшла людину, яка була готова рвонути зі мною на інший кінець країни ПРОСТО заради заходу сонця!!!

Ми поїхали на інше узбережжя до маяка, дорога до якого виявилася закритою. Артем змусив мене піти через огорожі, і я побачила щось неймовірне: океан у серпанку, сіро-зелений пейзаж, таємничість і містика - це було неймовірно красиво.

Ми вже не сподівалися побачити той самий захід сонця, але Артем не дозволив здатися, і ми помчали в іншу точку - до обриву.

І ось воно. Те, що змушує завмерти від захвату. Те, чому не можеш перестати посміхатися. Те, від чого хочеться любити і обійняти весь світ.

Стоячи в обіймах, ми насолоджувалися, як червоно-помаранчевий захід сонця розчиняється в хмарах під звук хвиль. Ми не могли повірити в реальність того, що відбувається. Це було приголомшливе видовище, за яким я хочу повернутися.

А потім був захід сонця в Сан-Франциско. Болісна дорога до Golden Gate окупилася сповна. Тьома знову змусив порушити правила і перекинув мене через паркан. І я зрозуміла, що це злочин тримати таку красу під забороною.

Яскраве каліфорнійське сонце подарувало не менш яскравий захід сонця. Фіолетові хвилі розбивалися об каміння, а холодний вітер грався у волоссі.

Після такого мрієш про будиночок біля океану. Це найкращий заспокійливий засіб, який дарує природа. Я не втомлюся захоплюватися кожним новим заходом сонця у своєму житті.