Отже, ми вже влаштувалися в Америці. Що нам залишилося зробити, щоб відчути себе справжнім американцем? Правильно, ходити разом з такими ж американцями на роботу! Якщо раптом формат: "По-перше, по-друге..." вам вже набрид - порадіємо разом, я від нього відійду на користь більш неформальних розповідей. Поки що x).
Насправді, різних людей може чекати діаметрально протилежний досвід, все дуже сильно залежить від місця, куди ви потрапили, і на яку позицію. Що до мене - я отримав оффер на роботу housekeeper-ом. Тут же дещо зазначу.
Я майже не обирав робіт, які передбачали б надмірне спілкування з людьми. Навіть не тому, принаймні не стільки тому, що був не впевнений у своїй англійській. Чомусь мені в цілому не дуже хотілося спілкуватися з клієнтами, я побоювався конфліктів і неадеквату з їхнього боку. Загалом - не парьтеся! З усіма J-1 Visa, з якими я познайомився, ми зійшлися в одному - клієнти завжди ставляться до тебе як до рівної людини. Мені, як досить замкнутій персоні, було вражаюче легко спілкуватися з американцями. І правда, якщо вони достатньо толерантні навіть до дивацтв, про які було вище, то з чого б їм не проявляти легкість і свободу в усьому іншому? Коротше кажучи - не бійтеся американців, вони хороші і товариські, ви порозумієтеся! x).
Навіть при піших прогулянках до роботи виникає бажання зупинитися і сфотографувати оточення. З незвички, напевно.
Як я вже сказав, я мав бути на позиції "покоївка", але... Здогадуєтеся, а? Все пішло не за планом! Мабуть, складні стосунки з начальством слід зробити червоною лінією цієї "глави". Загалом, стосунки з однією з супервайзерів (яка, формально, чомусь називалася менеджером) у мене не склалися, оскільки її не влаштовувала моя робота. Виходячи з моїх знань, таке трапляється досить нечасто, але ось бачите - має бути хтось, з ким станеться якась фігня x). Загалом стався перший конфлікт, в результаті якого мене хотіли звільнити, але замість цього сталося інше - мене змістили на позицію houseman-а. Маленький факт про таку роботу: наскільки можу судити, в загальному випадку прийнято, що той, хто перший побачив чайові - має право їх взяти. Саме тому вони найчастіше йдуть супервайзерам, а іноді і houseman-ам. Я ось частенько не брав, за що, можливо, мене і полюбили колеги x).
Попри те, що готелі забиті туристами, в місті дуже багато покинутих будівель.
До речі, кумедна історія. На місці у мене була одна колега, яка хотіла б бути houseman-ом, але думала, що це не жіноча робота через "man" у назві. Вона дуже здивувалася, коли дізналася, що housekeeper російською означає тільки жіночу роботу, хоча половина персоналу у нас була хлопцями x). Також мене поставили в Laundry - робота не пильна. Навіть занадто. Загалом, якщо ви можете зайняти себе переглядом чогось на телефоні (як робив я) - то, по суті, ви будете отримувати гроші за перегляд відео на YouTube, круто ж! Правда, якщо такої можливості у вас немає - це буде найнудніше проведення часу у вашому житті. Тільки роздобудьте навушники з нормальною звукоізоляцією, там шумно. Так ось, тут більше сказати нічого, так що повертаюся до houseman-а. Крім того, що у мене став огидним розклад роботи, був і плюс - ця позиція передбачає значно більше спілкування з клієнтами. Конкретно у мене так було через те, що потрібно було відповідати на прохання постояльців, які приходять на реєстраційну дошку. Тут пораджу тільки одне - робіть все для клієнтів! Я робив багато дурних речей, за які мене сварили, але мене жодного разу не відчитали за те, що я викладався заради прохань клієнтів. За одним винятком - якщо в кімнаті у когось філія сміттєвого полігону і вас вимагають прибратися - можете цього не робити x). До речі, одна повчальна історія. Якось я зайшов в один з номерів в кінці коридору, щоб щось перевірити. Удостоївшись, що все нормально, я поспішив повернутися назад до ліфта, як раптом... З дверей переді мною виходить сім'я і затуляє весь прохід! Що ж робити? У мене ж стільки незроблених справ, ці люди мене сповільнюють, та й втомлює чекати, коли вони пройдуть... Так, відганяємо ці думки куди подалі, натягуємо посмішку і смирно чекаємо! Особисто я так і зробив - посмішка до вух, притулився до стіни і став спокійно чекати. Як раптом батько сімейства повертається, відкриває гаманець і дає 10$! А ви думаєте, від хорошого сервісу приємно всім x).
А ось за історичними будівлями тут не дуже доглядають.
Але що там по конфліктах з керівництвом? Мені, умовно, пощастило - під мене знайшлося інше місце, але комусь адже можуть не дати другого шансу! Не повірите, така історія сталася з іншими J-1, які працювали в цьому ж готелі. Я чув дві версії того, що сталося, але мораль я можу винести одну - не перечте менеджерам, а ще не відлинюйте. Так ось, хлопці в кількості трьох осіб дружно втратили роботу і... Вони просто знайшли собі нову! Так, найчастіше спонсор дасть вам другий шанс. До тих пір, поки ви дотримуєтеся договору і не порушуєте правил - вам напевно підуть назустріч. Загалом, навіть якщо у вас виникнуть проблеми, не бійтеся - не пропадете. Може, навіть знайдете собі роботу кращу, ніж була!
Шматочок батьківщини на чужині.
Зі мною, до речі, все так просто не закінчилося, інакше було б нудно, так? Загалом, в результаті якогось титанічного непорозуміння (і ні, це не було пов'язано з мовою) виявилося, що я не знав і половини своїх нових обов'язків. А, коли виявилося? Ну, через 2 місяці після зміни позиції! Досі смішно. Але загалом мене знову погрожували звільнити в дуже... цікавій формі. Чітко пам'ятаю фразу "You gonna go home". Що найважливіше з приводу цього моменту? Знайте свої права! Як ми вже встигли переконатися аж на трьох прикладах, роботодавець має право вас звільнити, але не відправити додому! Особисто я обрав тактику дипломатії і не згущував фарби завчасно. Того разу мені видавали список претензій протягом хвилин так 10, після чого запитали щось на кшталт: "Ну що, ти зможеш виправити свої помилки?", на що я просто відповів... "Так". З тих пір у мене конфліктів з керівництвом не було. Не страшно, так адже? Правда, обмовлюся. Можна знайти різні історії про огидних роботодавців, адже не всім однаково щастить з їхньою адекватністю. Але і не варто думати, що всі поголовно сволочі. У всіх можуть виникнути різного роду конфузи. Я досі не вважаю себе особливо винним за більшість претензій, що мені видали, але спокійний і ввічливий діалог щоразу рятував мене від звільнення. А щоб не бути як я, традиційно дам пораду - відразу розпитуйте про будь-які питання, що виникли, не соромтеся, бо так і виникає непорозуміння.
До речі, не бійтеся ваших колег, часто вони нормальні хлопці. Мене, наприклад, періодично підвозили додому x).
Деякі будівлі більше не побачиш по дорозі на роботу.
