Того ж дня ми мали пройти реєстрацію на роботі, але в Dunkin’ Donuts нас успішно проігнорували із заповненням документів. Перша невдала зустріч залишила неприємне враження про менеджмент Dunkin’. На жаль, так воно і було. І справа не просувалася весь наступний тиждень.

Зустріли подругу в Dunkin’.

Грошей у нас було мало, адже на мене з моїм хлопцем було всього близько $700; тому ми стали постійними покупцями Dollar Tree та піци за $1 у 7-Eleven.

Обов’язково беріть близько $800 на одну людину, так вам вистачить на всі ваші потреби.

Через днів 10 почалася моя перша зміна в Dunkin’. Попрацювавши там три дні, було відчуття, що горбачуся місяць, якщо не більше. А це було всього лише близько 32 годин на тиждень, по грошах виходило близько 360 ($360 - $120 житло = $240 = ти ніколи не відіб’єш програму)

У перші дні, отримавши $7-10 чайових, ми кричали і раділи, збирали монетку до монетки, долар до долара, і думали: Вау!!! Такими темпами ми розбагатіємо, і у нас все буде круто!!!

А потім... J-1 Visa студенти позбавили нас цих фантазій своїми $300 чайовими, які вони заробляли за один день.

Ми думали, які ми ж невдахи.

Наші очікування та мрії зовсім не збігалися з реальністю.

Ось тут і почалася затяжна депресія...