Місто, в якому я жила, називається Нью-Лондон у штаті Коннектикут. Це невелике затишне портове містечко.

Я працювала покоївкою в найбільшому готелі. Робота виявилася фізично важкою тільки на початку, і перші чотири дні супервайзер перевіряв за мною всі прибрані кімнати. Через тиждень я вже звикла як до роботи, так і до міста. У мене був довгий період акліматизації. Я прокидалася ночами, а вдень хотіла спати, але це тривало лише півтора тижня.

Жила я в сусідньому готелі — через дорогу від роботи. У кімнаті нас було четверо дівчат: я і моя подруга з Казахстану, дівчинка з Білорусі та дівчинка з Монголії. Дівчинка з Монголії не розмовляла російською, і це була додаткова практика мови. Тому що або розмовляєш англійською, або тебе не розуміють.

Лайфхаки на роботі:

Приходь на 5-7 хвилин раніше — цей час теж враховується. За п'ять робочих днів набирається зайві пів години, які теж оплачуються.

Завжди будь ввічливим і посміхайся. Це дуже просто і покращує ставлення до тебе як з боку колективу, так і роботодавця.

Завжди погоджуйся на перепрацювання і виходь у свій вихідний, якщо просять. Так ти зарекомендуєш себе як хорошого працівника і можеш отримувати бонуси (їжа, гроші, запрошення на вечірки тощо).

Як тільки я приїхала, то відразу ж помітила різницю в менталітеті людей Казахстану та Америки.

Всі мої сусіди віталися зі мною, запитували як справи — постійно був small talk. Ніби дрібниця, а приємно!

Порції їжі просто величезні! Я дуже люблю смачно поїсти, і для мене це було справжнім щастям.

Всі посміхаються один одному! Абсолютно не важливо, знайомі ви чи ні. Якщо зустрічаєшся з кимось поглядом, то тобі завжди посміхнуться.

Людям байдуже, як ти виглядаєш! Я виходила на вулицю з рушником на голові, в піжамі, а іноді просто в ковдрі, і нікому не було до цього діла.