30 червня. Нарешті можу спокійно сісти і написати про події минулого тижня. Знову переїхали на нове місце, тут з умовами проживання трохи гірше: спочатку відсутність Wi-Fi не радувала. Втім, сьогодні інтернет нарешті з'явився. Останні 4 дні був відпочинок, точніше, повноцінним відпочинком це назвати не можна, постійно щось робили по дрібницях.
Як виявилося, у нашій роботі багато плюсів і мінусів.
До плюсів я відношу:
- Робота на свіжому повітрі, взагалі 90 відсотків часу ми проводимо на свіжому повітрі, звідси завжди здоровий сон і апетит.
- У нас є житло.
- У нас є робота, і це реально круто, тому що зараз з роботою в США взагалі напруга, дуже багато людей банально її не можуть знайти.
- Ми подорожуємо.
Усі мінуси випливають з плюсів:
- Оскільки всі ярмарки знаходяться не в самих містах, то повноцінно погуляти ми не можемо, доводиться просити, якщо нам треба в магазини або моли, та й у великих містах у нас ярмарків поки не було.
- Умови проживання, звичайно, не міські, дуже гидливі люди тут жити не змогли б, але нам нормально, єдине, що напружує, це коли ми приїхали, вільні місця були тільки в 2 кімнатах, одна в чоловічій, інша в жіночій, і нас з Юлею поселили в різні номери.
- Розважатися доводиться самим, випиваємо трохи, я живу з крутим рокером, з ним не нудно. До речі, сиділи якось з моїм сусідом-рокером, пили пиво ввечері, я йому почав говорити: "Елл, ось ти любиш кантрі, любиш рок-н-рол, а знаєш такий стиль музики як Рокабілі, типу це суміш цих стилів". Ну він каже, що не знає, і просить назвати приклад групи. Ну я йому "Stray Cats", він вилаявся матом, сказав, що це одна з його найулюбленіших груп, що він у молодості їх слухав, і попросив записати йому CD з їхніми альбомами. Так що взагалі крутий чувак.
Час тут летить дуже швидко, ритм життя сильно відрізняється від нашого. Америка змінює, причому змінює всіх. Я суджу по собі, це круто, що в життя приходять зміни.
Наступні пару тижнів обіцяють бути важкими, роботи буде багато, наприкінці місяця ми запланували поїздку в Чикаго, хочемо потусити там пару днів + хочемо перетнутися з нашою старою подругою. Потім будуть кілька пекельних тижнів в Індіанаполісі, саме там буде найважча робота, АЛЕ... американці сказали, що в цьому місті одні з найкрутіших музичних магазинів!! Чекаю не дочекаюся, коли дорвуся до гітар.
Ледь не забув, позавчора нас з Юлею затримали копи.
Справа була так:
Ходимо ми не поспішаючи по магазину одягу, а він такий великий, можна заблукати, я повільно ходжу, потім йду до каси, зустрічаю Юлю, ми оплачуємо покупки, виходимо з магазину, дивлюся... повільно їде, я б навіть сказав котиться поліцейська машина, ну у мене думка "Невже до нас?" =) і реально! вилазить коп і суворим голосом англійською "Сідайте в машину", ну ми у відповідь "ок, ок, no problem". Сіли, я встиг трохи озирнутися, шкіряні сидіння, попереду нас решітка, трохи тісно, на передньому сидінні комп., камера. Коп відкриває двері і каже, що їх викликав менеджер магазину, тому що ми щось вкрали, і що він має право нас затримати на деякий час. Ну ми спокійно чекаємо, адже знаємо, що нічого не крали, вони обшукали нас, Юлин рюкзак, потім сказали мені вилізти і руки на машину, коротше як злісного чорного гангстера обшукали, потім кажуть, що все ок, ми можемо йти, тому що нічого у них на нас немає, причому копи були досить нормальними, а ось менеджери, які вийшли з магазину, навіть не вибачилися. Коли йшли, коп щось схвальне сказав з приводу напису на моїй байці (був я одягнений в байку Strike Anywhere, там спереду щось про поліцію написано). Ну і ми благополучно пішли.
Потім американці сказали, що у них іноді так буває.
Висновки були зроблені наступні:
- завжди носити з собою ID (на той момент ми їх не взяли з собою)
- не соромитися своєї англійської, Америка така країна, в якій, якщо тебе не розуміють, то це не твої проблеми, а їхні. Тому нам треба було сміливо висловити менеджерам свої претензії.
