Після того, як ми знайшли собі притулок, жити стало набагато простіше і спокійніше. Розповім трохи детальніше про те, куди нас поселили наші роботодавці... Загалом, нам прямо круто пощастило і у нас була купа босів) По-перше, Крісті та її чоловік Джейсон... їхнім готелем був «Moose Creek», який знаходився в центрі міста. Ще у них є готель за містом «Grizzly» (ну, як би не зовсім їхній, а батьків Крісті – Іри та Вікі). Ось у цей готель нас і привезли... Виділили нам маленьку темну кімнатку там же в готелі... готелі там, до речі, не такі, як всюди... кімнати знаходяться прямо на вулиці, як маленькі будиночки, а не в будівлі. Жити там, звичайно, можна було, але тяжко, чесно кажучи, оскільки у нас не було ні кухні, ні холодильника, і всі ці 2 тижні проживання в цій темниці нам доводилося харчуватися всякою фігнею, яка швидко не псувалася. Ну ладно, не буду розповідати про те, як там було погано... краще почну розповідати вже безпосередньо про нашу роботу... Нашим першим робочим днем було 5 липня. Ми встали десь о 7-й годині, оскільки на роботу нам потрібно було о 9-й, а йти до туди потрібно було цілу годину. Відстань від готелю, де ми жили, і до готелю, в якому ми працювали, була трохи більше 3-х миль... звучить, можливо, і не так багато, але повірте мені на слово – людині, яка звикла їздити на автобусах і ходити по мінімуму – це капець як багато!) Ну ось, прийшли ми на роботу, Крісті дала нам контракти, і тоді ми вже точно були впевнені, що ми не безробітні. І ось тут підходить Іра (батько Крісті) і каже, що одна з нас працюватиме в Grizzly, а друга в Moose Creek. Ми були засмучені, оскільки хотіли працювати разом, але робити було нічого... Асель відвезли назад у Grizzly, а я залишилася в цьому ж готелі. Перший робочий день... о, це навряд чи можна забути) Крісті показала мені, як прибирати кімнату, як все розстеляти, де все брати, і від усієї цієї інформації у мене паморочилося в голові, оскільки я постійно губилася, забувала, скільки куди потрібно рушників, яким саме чином заправляти постіль і так далі... Ну, дали мені як новачкові 6 кімнат... прибирала я їх з 9-ї години ранку до 3-ї години дня)) В принципі, робота хаускіпера зовсім не важка, але капець яка нудна... Після того, як я прибрала всі кімнати, Крісті сказала мені дякую, на що я навіть не знала, що відповісти, оскільки не звикла, що за роботу ще й дякують) Вона запропонувала підвезти мене до Grizzly, але оскільки я капець яка горда і ще не люблю обтяжувати людей, то я відповіла, що дійду сама... вона знову була в шоці: «На вулиці спека і йти цілих 3 милі... ти впевнена?» Я відповіла, що не хочу відривати її від роботи і дійду якось сама... от дурна відчайдушна! Ледве дотелепавши до свого готелю, я впала в постіль, і ми стали ділитися з Асекою своїми враженнями про перший робочий день. До речі, на моє превелике щастя, майже всі 2 тижні, поки ми жили в готелі Grizzly, ми там же і працювали вдвох з Асекою... і тільки рази 4 мені доводилося тягнутися в Moose Creek. Прибиратися в Grizzly було набагато крутіше, ніж в Moose Creek, оскільки готель був так собі і там було менше напруг. Та й Вікі (мама Крісті) ставилася до нас так добре, що я полюбила цю прекрасну жінку, як маму... і навіть зараз, згадуючи про неї, ледве стримую сльози... просто я навіть не знаю, як словами можна передати, до якої міри там добрі і дружелюбні люди...