Як тільки ми приїхали на місце, де ми будемо жити, ми зустріли болгар, які жили до нас вже місяць і мали по дві роботи. При нашому знайомстві вони сказали нам, що якщо ми приїхали сюди з метою заробітку грошей, то нам слід поїхати кудись в інше місце, у більше місто, де більше можливостей і варіантів працевлаштування. Також вони сказали нам, що тут знайти другу роботу буде неможливо, що означає: нам доведеться або змиритися з тим, що у нас тільки одна робота, або, як я написав уже вище, їхати звідси в пошуках кращого місця.

Ці слова в перший же день нашого перебування ввели нас у невеликий шок, у наших головах почали виникати думки про те, щоб виїхати звідси, але все, що нас зупиняло, це відсутність Social Security. Оскільки Social йшов до нас аж 3 тижні, нам довелося затриматися тут і почати пошуки роботи всіма способами, починаючи від запитань до роботодавця до пошуку через Google Maps усіх прилеглих закладів та їхніх електронних поштових адрес. Потім я розіслав листи в усі заклади і став чекати. Через тиждень я отримав 3 відповіді, в результаті яких усі запрошували нас на роботу. Через тижні два до нашого ресторану прийшла жінка, мій нинішній другий роботодавець, і запросила нас на роботу.

Вона володіє невеликим ресторанчиком і магазином із сувенірами. Сам ресторан дуже старий, є сімейною власністю і був заснований у 1936 році. Тут роблять неймовірно смачні омлети, різні страви для сніданку, від яких просто пальчики оближеш :))

Ким ми працюємо там? Ми різноробочі: від роботи на грилі до нарізки салатів, миття посуду, перенесення товарів тощо. Так би мовити, майстри на всі руки :))

Роботодавцю ми припали до душі, і вона ніяк не натішиться, що ми витривалі, легко навчаємося тощо.

Ось такі справи :))