Історія звичайного хлопця з аулу, який побував у США.

Протягом усього існування людини на землі «Подорож» була одним із найзахопливіших занять, оскільки це приносило не лише задоволення, а й залишило великий слід в історії кожного мандрівника. Подорожуючи різними країнами, люди не лише розважаються, а й отримують солідний багаж знань та навичок від місцевого населення країни перебування, які знадобляться в майбутньому. Адже недаремно свого часу один із найзначніших представників реалізму другої половини XIX століття, французький письменник, публіцист і політичний діяч Еміль Золя говорив: «Ніщо так не розвиває розум, як подорож». Говорячи про розвиток розуму, слід також відзначити американського письменника, гумориста, журналіста та громадського діяча Марка Твена, який висловлював схожу із Емілем Золя думку, і звучала вона таким чином: «Подорожувати необхідно тим, хто вчиться». Ще пару десятків років тому було дуже складно уявити, що до XXI століття подорож різними країнами стане доступною практично для кожної людини. Пов'язано це з тим, що навіть у 80-х роках XX століття технології не дозволяли переміщатися з однієї точки світу в іншу настільки швидко і якісно. З розвитком технологій та покращенням міжнародних відносин можливість подорожі різними країнами стає все більшою. Говорячи про подібні можливості, слід особливо підкреслити наявність програм обміну студентів та учнів, які дозволяють випробувати себе в ролі «вільного птаха і відправитися за течією річки» з метою підкорення світу. Як приклад до таких програм слід відзначити такі програми, як GLOBAL UGRAID, що дозволяє студентам бакалаврату пройти безкоштовне навчання у провідних ВНЗ США, програму WORK and TRAVEL GERMANY, яка дає можливість студентам з різних країн подорожувати Німеччиною та заробити грошей. Також слід віддати належне і програмі ERASMUS та ERASMUS+, завдяки яким тисячі студентів отримують можливість навчатися та проходити стажування у провідних ВНЗ та компаніях Європи на безкоштовній основі. Насправді міжнародній спільноті відомі сотні подібних програм, але слід визнати, що в топі програм обміну все ж таки стоїть програма WORK AND TRAVEL USA, про яку, власне, я і розповідатиму далі...

Будучи студентом другого курсу дводипломної програми між університетами КАЗГЮУ та ТДЮУ за спеціальністю «Міжнародне право», я наважився взяти участь у програмі Work And Travel USA. Ця програма є досить відомою серед молодого покоління і є однією з найбільш затребуваних програм обміну. Прийти до цього рішення було набагато легше, ніж вмовити батьків підтвердити це рішення :). Пов'язано це насамперед із тим, що США знаходяться за понад 10 000 км від нашої країни і, більше того, на зовсім іншому континенті. До того ж, палітра відштовхуючих аспектів також включала американські фільми, які містили масу зброї, хтивості, наркотиків (які легалізовані в деяких штатах) та криміналу. Вся ця «пострадянська пропаганда» про те, що «Америка дуже погана країна», була одним із бар'єрів, через який мені довелося пройти, щоб вмовити своїх батьків.

Вирішивши всі питання як матеріального, так і організаційного характеру, переді мною постало питання вибору агентства, через яке я мав полетіти в штати. Проаналізувавши рекомендації друзів, а також фідбеки в соціальних мережах, я звернувся до таких агентств, як KCET Corvette та ЦМО. Пройшовши консультацію в ЦМО, я зрозумів, що більш надійну та якісну послугу за програмою W&T USA не в змозі надати жодна інша компанія, що знаходилася як у Казахстані, так і в Узбекистані (оскільки я є студентом одразу у двох університетах, я можу брати участь у програмі як з Узбекистану, так і з Казахстану). Сплативши всі збори за програму, я отримав доступ до сайту спонсора, де згодом отримав джоб-оффер. Скажу чесно, на той момент я був ще новачком і не особливо знався на цій темі, тому не став особливо шукати різні джоб-оффери і прийняв перший, що трапився, щоб швидше встигнути отримати DS-форму. Після вибору джоб-офферу мені залишалося лише пройти співбесіду в Консульстві США в місті Астана. До співбесіди в Консульстві з боку ЦМО було надано низку онлайн-уроків англійської мови, а також офлайн-зустрічі, спрямовані на підготовку до співбесіди. Пам'ятаю, перед самим входом у консульство США координатор Жулдиз сказала нам, що «у вас все вийде і нема чого хвилюватися!». Насправді такі промови додавали великої впевненості в момент, коли навколо консульства гуляла абсолютно незрозуміла атмосфера, коли один радів, що отримав візу, а інший плакав через те, що йому відмовили у візі. Пройшовши співбесіду, в якій я розмовляв із жінкою (здається, її звали Лаура), я відповів на понад 10 запитань, на половині з яких я вже розумів, що роблю все правильно і що якщо так продовжуватиметься, то моя мрія здійсниться. Отримавши відповідь «you’re visa is approved», я злетів на небеса і насамперед зателефонував батькам, щоб повідомити, що в мене все вийшло. Далі розпочався процес підготовки до відльоту в прискореному режимі, оскільки в мене було дуже мало часу, щоб закінчити всі свої справи та закрити сесію (на все про все у мене було лише 10 днів).

І ось через тиждень після отримання паспорта з консульства США я стояв уже в черзі в аеропорту США, і в голові крутилися одні й ті самі слова: «Альхамдуліллах, я зробив це». З перших же хвилин перебування в Америці я відчув себе в абсолютно іншому світі, і всі пострадянські міфи про те, що Америка погана, одразу ж випарувалися в повітря. Вирушаючи в подорож один, по дорозі я познайомився з двома студентами з Узбекистану та 15 студентами з Казахстану, які також летіли до США в пошуках пригод. З усіма ними я познайомився, будучи в аеропорту або вже в США. Ми провели перший день у Нью-Йорку, милуючись красою Таймс-Сквер, вражаючись висотою Емпайр-Стейт-Білдінг та барвистим виглядом міста. Після того, як ми провели в Нью-Йорку один день, усі студенти роз'їхалися по своїх штатах, і я знову залишився один. У зв'язку з тим, що в мене не вийшло купити квитки на літак до Вісконсина, мені довелося купити квитки на автобус Greyhound. Тривалість шляху становила 23 години, і це була моя найдовша подорож у житті. Коли я дістався свого штату, мене зустрів один із менеджерів готелю (Джейкоб), у якому я працював, і довіз до готелю. Далі я познайомився з персоналом готелю і пішов відпочити.

З боку керівництва готелю було виділено цілий поверх номерів готелю для студентів, які приїхали за програмою W&T на безкоштовній основі, і тому в плані житла ні в кого не виникало проблем. Далі я пройшов коротке навчання з боку менеджерів і почав працювати на позиції бармена та офіціанта. Керівництво готелю ставилося до студентів дуже добре і завжди допомагало з усіма питаннями, будь то поїздки до торгових центрів, документація чи навіть розваги. До середини літа в готелі працювало вже 23 студенти з понад 7 держав, і спеціально для нас було орендовано шкільний автобус з боку керівництва готелю. Цей автобус відвозив нас щотижня до торгового центру для того, щоб ми могли зробити закупівлю продуктів та інших необхідних речей. У вихідні дні ми часто виходили на прогулянки, плавання, подорожі містом, ресторани, парки атракціонів, каталися на катері, їздили на пляж, і все це оплачувалося за рахунок готелю. Найбільш пам'ятним моментом було те, що американці, дізнаючись, що ми приїхали з іншого краю землі, завжди хотіли догодити нам і допомогти порадами, підказками та ділом. Слід визнати, що насправді американці дуже ввічливий і толерантний народ, і нам є дуже багато чого, чого ми повинні навчитися у них.

Більшість студентів, беручи участь у цій програмі, хочуть заробити більше грошей для того, щоб оплатити витрати на навчання, на програму тощо. У моєму випадку також можна сказати, що я працював дуже багато, і в американців виникало питання, хто ж я насправді: «людина чи машина» :). Все ж таки, незважаючи на те, що я працював дуже багато годин, по 80-100 годин на тиждень, я не відчував себе втомленим, тому що, стоячи біля барної стійки, розливаючи елітний алкоголь багатим клієнтам, які уважно слухали мої історії та розповіді про наші країни та навчання, політичну обстановку, я відчував себе дуже комфортно. Факт того, що при обслуговуванні клієнтів я отримував досить хороші чайові, подарунки та цінні поради від мільйонерів, що відбулися, мотивував мене працювати над собою ще наполегливіше. Говорячи про заробіток за літо, думаю, слід зазначити, що програма в 99% дозволяє окупити витрати на оплату самої програми, а в більшості випадків навіть дозволяє заробити у 2-3 рази більше, ніж було витрачено на програму.

У вихідні дні ми часто влаштовували різного роду тусовки, культурні вечори, поїздки містом та інші розваги та американського життя. Однією з найбільш незабутніх пригод у моєму житті є стрибок у воду з 50 метрів і катання на американських гірках, оскільки з раннього дитинства в мене фобія до висоти, а також до атракціонів. Завдяки підтримці американських друзів мені все ж таки вдалося подолати свої страхи та отримати колосальний потік емоцій.

Провівши все літо в крутому колективі в шикарному готелі, я провів найкраще літо у своєму житті і був вдячний кожному, хто сприяв цьому випадку. Далі, прийшовши до завершення літа, мені довелося попрощатися з усіма друзями з Америки, з якими мені пощастило познайомитися, і я вирушив у подорож Детройтом, Массачусетсом та Нью-Йорком. За п'ятиденну подорож я відвідав такі місця, як Університет Гарвард, Массачусетський технологічний університет, Замок Ізабелли Стюарт, Бруклінський міст, Статуя Свободи, Уолл-стріт, Таймс-Сквер, Манхеттенський міст та десятки інших знаменитих туристичних місць, які знаходяться в США.

Випробувавши на собі роль учасника програми Work and Travel, я не тільки познайомився з багатьма людьми, а й покращив свій кругозір, подивившись на одні й ті самі речі очима людей з різних країн. Спілкування з американцями неймовірно покращило мою англійську, довівши її з рівня pre-intermediate до advanced. Отримав дуже цінні поради, які допомагають мені в навчанні та житті в повсякденному житті. Підсумовуючи вищесказане, хотілося б порадити кожному студенту ризикнути хоч один раз у житті і взяти участь у цій програмі. На підтримку цього я хотів би процитувати свої ж слова, які я сказав своїм друзям, стоячи на Time’s Square, спостерігаючи за нічним шоу місцевих ентузіастів: «Хто б міг подумати, що звичайний хлопець із віддаленого аулу стоятиме тут і зараз?». І насправді, ще рік тому ця ідея для мене була чимось недосяжним, і тільки побувавши в США, я усвідомив, що якщо вийшло в одного, то вийде й в іншого, а те, що якщо раніше нікому не вдавалося це, то треба бути першим! І справді, я був першою людиною зі свого оточення, яка відвідала штати, і це мотивує мене день за днем йти на подвиги. І наприкінці хотілося б додати, що якщо зміг звичайний хлопчина аулу, то ви вже точно зможете зробити це! Тож не втрачайте шанс і беріть участь у програмі Work and Travel разом із ЦМО!