- Стільки країн на сьогодні налічується у світі. Двісті п'ятдесят один напрямок і двісті п'ятдесят одна можливість змінити своє життя, привнести в нього щось нове і захопливе.
На даний момент існує безліч способів вивчати ці двісті п'ятдесят один напрямок. Наприклад, можна поїхати в невелику подорож або на екскурсію, а можна просто відкрити соціальні мережі і читати статті або дивитися відеоролики про місця, що цікавлять. Однак є спосіб, який дозволить не тільки розглянути красиві краєвиди, скуштувати кухню, дізнатися людей вподобаної країни, але також повністю зануритися у світ, про який так мрієш. І цей спосіб – молодіжні подорожі та студентські програми з обміну.
Про програми з обміну я знаю ще зі шкільних часів завдяки своєму оточенню.
Чутки, що розлітаються зіпсованим телефоном, земля повниться. Одного разу я прийшла до школи – а там тільки й говорили, що про дівчинку з паралельного класу (назвемо її Ксюшею), яка мало не назавжди в іншу країну поїхала. Спочатку мені здавалося, що вона просто вкотре подорожує зі своєю сім'єю, але її сестри продовжували відвідувати заняття, а значить, справа була явно не в цьому. Розпитувати сестер було марною справою: таємниці вони зберігати вміли відмінно. Тому залишалося лише чекати новин від самої Ксюші.
Взагалі, коли я вчилася в школі, головним титаном соціальних мереж на теренах пострадянських країн був ВКонтакті. І крім дзвінків на мобільний телефон про життя оточуючих людей вдавалося дізнаватися виключно з постів і статусів. І саме завдяки стрічці новин я і з'ясувала одного разу, де Ксюша знаходиться і чим вона займається. В одному з постів була докладна розповідь про те, як вона опинилася у Швеції – так я і дізналася про існування програм з обміну.
Для мене ніби відкрився новий світ. Я зрозуміла, що країни можна вивчати не тільки поверхнево, просто поїхавши в подорож, що вони не обмежуються їхніми найзнаменитішими екскурсійними місцями і пам'ятками, сфотографованими з вікон автобуса, і що для того, щоб дізнатися людей будь-якої країни, недостатньо лише поспілкуватися з супроводжуючим гідом. Я зрозуміла, що для того, щоб по-справжньому відчути культуру, жителів, та й загалом життя самої країни, можна саме зануритися в неї зсередини, стати такою ж її частиною, як і мільйони інших людей. І в цьому можуть допомогти саме програми з обміну.
Якщо зараз мене запитати, що ж для мене являють програми з обміну, то я відповім, що це шанс отримати щось нове і змінити старе. Це як перемикач: спочатку ти просто живеш сьогоднішнім днем і тобі цього вистачає, а потім «клац» – і дізнаєшся, що все може бути по-іншому.
Збираючи крупиці інформації з постів в Instagram, відеороликів на YouTube та інших куточків мережі, я сформувала для себе уявлення про те, чого б мені хотілося отримати від участі в програмі:
Перше – це досвід. Участь у програмі обміну – це дійсно єдиний у своєму роді, можна сказати, екстраординарний досвід. Це не те, в чому ви можете брати участь щодня або коли вам просто захочеться. Це дуже надихаючі, яскраві враження і унікальна можливість пізнати щось нове. Малоймовірно, що цей досвід можна повторити або з чимось порівняти.
Друге – це люди. Мені взагалі подобаються люди, вони можуть мотивувати і надихати самі по собі. Але ще люди – це візитна картка будь-якої країни, її обличчя. Саме завдяки людям в першу чергу і складається враження про все-все-все. Спілкування з місцевими жителями допомагає повною мірою влитися в культуру країни, дозволяє розглянути її такою, яка вона є, без прикрас. Також це хороша можливість завести нових друзів і нові знайомства.
Третє – це туризм. Звичайно ж, куди без красот природи і пам'яток. Завдяки програмам з обміну можна пройтися мальовничими місцями країни, спробувати її національну кухню, відвідати музеї і театри, загалом, зробити все, що можна було б, якби ти збирався приїхати в країну звичайним туристом.
Четверте – це знання. Програми з обміну дозволяють студентам вивчати предмети, що цікавлять, у найкращих ВНЗ світу. Навчання в іншій країні з іншими перспективами дає дуже корисний академічний досвід. Доведеться зіткнутися з конкуренцією іншого роду, що змусить оцінити себе і знання, які дають ВНЗ рідної країни, по-іншому. Також інша навчальна атмосфера замотивує зовсім інакше поставитися до отриманої інформації.
П'яте – це мова. Занурення в природне середовище допомагає вдосконалювати володіння мовою на порядок швидше і ефективніше, ніж читання книжок з купою правил, що не мають нічого спільного з реальним уявленням про мову і про людей, які нею говорять. Це практично неможливо зробити у своїй країні повною мірою, оскільки вдома і на роботі, з рідними і друзями ми розмовляємо рідною мовою, а не маючи такої можливості за кордоном, мозок сам буде адаптуватися, поступово звикати до іншої мови. Адже без іноземної мови і життя не те.
Шосте – це особистісний ріст. Участь у програмі обміну змушує дорослішати. Для більшості учасників таких програм це перший раз, коли вони дійсно залишаються одні далеко від близьких і від дому, і цей стрес вимушеної самотності не можна недооцінювати. Їх виводять із зони комфорту і змушують справлятися з ситуацією (до речі, це трохи нагадує життя в гуртожитку, хех). Тому цей досвід допомагає вчитися діяти незалежно, керувати собою і своїм життям, приймати рішення і нести за них відповідальність. А ще такі умови дають можливість проводити більше часу з собою, пізнати себе краще і подумати про багато чого в своєму житті.
Але головним чином я думаю, що програми з обміну дійсно можуть допомогти моїй кар'єрі.
Мене звати Карина, і я хімік. Ще зі шкільних часів мене приваблювала ця чудова наука. Вступивши до університету, я мріяла поїхати в іншу країну, в якій хімія в різних її напрямках розвивається в куди більших масштабах. У кожного студента хімфаку на слуху такі гучні назви, як Shimadzu (Японія), Agilent technologies, Ecolab і Thermo Fisher Scientific (США), Bayer і BASF (Німеччина). Я впевнена, що назви деяких з цих компаній чули не тільки хіміки, а й люди, абсолютно від неї далекі за родом діяльності. Об'єктивно міркуючи, рівня знань, який надають нам наші університети, не вистачає для розвитку хімічної науки і її виробничої сфери в Білорусі. Тому мені завжди хотілося самій послухати і подивитися, як викладають хімічні науки в університетах Німеччини, США і Японії, і по можливості стати частиною цієї світової хімічної галузі.
Зараз, після закінчення ВНЗ, я відпрацьовую в митній лабораторії своє безкоштовне навчання. Мої очікування, на жаль, не надто збіглися з реальністю навіть після проходження в лабораторії виробничої та переддипломної практик. Я хочу більшого. Тому для мене програми з обміну становлять величезний інтерес.
Я розумію, що напевно свої «підводні камені» теж є. З одного боку здається, що програми з обміну несуть тільки користь. Але недоліки можна знайти всюди. По-перше, це банально дорого. Не буває так, що висококласне навчання і чарівні враження і досвід чисто випадково виявляються безкоштовними, а ми ж про реальність говоримо. Тим не менш, можливість підробітку в деяких програмах з обміну дозволяє більшою мірою окупити попередні витрати. По-друге, відстань. Коли більшу частину свого життя ти живеш разом зі своїми близькими і друзями, розлука з ними стає великою проблемою. Втім, на це існує період адаптації. З часом туга за домом і близькими притупляється, в чому також допомагають нові знайомства і нові заняття. По-третє, менталітет приймаючої країни може кардинально відрізнятися від звичного. І навіть якщо ці відмінності критичні і принципові, якщо ти приймаєш рішення поїхати в таку країну, ти, по суті, підписуєшся під тим, щоб жити за її правилами, не намагаючись заточувати інших людей під себе, а самостійно підлаштовуючись.
Особисто для мене істотним мінусом програм з обміну є віковий критерій. Програми з обміну в основному орієнтовані на школярів і студентів ВНЗ, які ще толком не визначилися, чим вони збираються займатися в своєму житті. Але для таких людей, як я, які тільки недавно закінчили навчання і незадоволені ситуацією, що склалася, не так багато можливостей поїхати в іншу країну для навчання або стажування, тому доводиться старатися в десять разів сильніше, щоб домогтися бажаного.
Підбиваючи якісь підсумки, я не знаю, яким буде наш світ через двадцять років, а тим більше через п'ятдесят. Світ змінюється, і всі ці зміни часто несподівані, але завжди невідворотні, під які доводиться просто підлаштовуватися або навпаки – теж змінювати все під себе в міру можливостей. А разом зі світом удосконалюються і програми з обміну, їх формати, їх масштаби, напрямки їх розвитку, але одна річ залишається незмінною: такі програми дозволяють відкрити для себе світ... і відкрити себе світу!