Конкурс на найцікавішу та найоригінальнішу розповідь про молодіжні подорожі та програми студентського обміну «Зараз і в майбутньому»
Всім доброго дня. Мене звати Дінмухамед. Я з Алмати, мені 19 років. Зараз я навчаюся на 2-му курсі Міжнародного університету інформаційних технологій (МУІТ) за спеціальністю «Інформаційні системи». Мій рівень англійської — Intermediate. У вільний час люблю читати книги, писати вірші та грати у футбол. Можна сказати, що я письменник-початківець.
- Що я знаю про молодіжні подорожі та зовнішню академічну мобільність?
Академічна мобільність — це можливість для студентів продовжити навчання в іншому ВНЗ протягом певного періоду. Головна мета — забезпечення якості казахстанської вищої освіти відповідно до міжнародних стандартів та підвищення її конкурентоспроможності. З моменту вступу до університету я багато чув про цю програму, але не замислювався про участь, оскільки не бачив у цьому потреби, та й у моєму ВНЗ було багато питань щодо цієї програми. Крім того, після вступу на військову кафедру участь стала недоцільною.
Натомість я завжди мріяв поїхати до США за програмою Work and Travel, щоб подорожувати та працювати. На мій погляд, ця програма набагато ефективніша за академічну мобільність. Можна без зайвого тиску, не думаючи про оцінки, сесії та стипендії, за короткий час попрацювати, подорожувати та побачити світ. Вперше я почув про Work and Travel від друзів і одразу загорівся бажанням стати учасником. Однак досі не складалося через сімейні обставини та особисті труднощі. Зараз я відчуваю, що настав найвідповідніший момент.
Далі я хочу розповісти, чому я хочу брати участь у Work and Travel.
Я досі пам'ятаю, як почав відчувати американську атмосферу та вайб, переглядаючи молодіжні серіали Netflix у 15-16 років. Такі серіали, як «13 причин чому», «Статеве виховання» та «Рівердейл», показали мені життя американських школярів, і я захотів відчути ту саму свободу та сміливість. Так прокинувся інтерес до Америки, який ще більше посилився завдяки програмі Work and Travel.
Пізніше, прочитавши книги Джека Лондона «Мартін Іден», «Час не чекає» та «Морський вовк», мій інтерес до справжнього океану та гір Аляски, де сам Джек Лондон шукав золото, став ще сильнішим. У мене з'явилося прагнення побачити міць Америки, яка надихнула мого улюбленого письменника. Читання книг Ніколаса Спаркса, таких як «Щоденник пам'яті» та «Найкраще в мені», і перегляд фільмів за ними справили на мене сильне враження. Бажання дізнатися, що саме надихнуло автора моїх улюблених романів про кохання, переросло в мрію побачити Америку на власні очі. Я вирішив, що почну писати свою історію кохання, коли поїду до Америки, і продовжу її після повернення. Для таких письменників-початківців, як я, подорожі — незамінний помічник. Адже, як сказав американський письменник Марк Твен: «Подорожувати необхідно тим, хто вчиться».
Однак, коли я вперше сказав батькам, що є можливість поїхати до США за такою програмою, заробити грошей і подорожувати, вони сприйняли це несерйозно. Вони не зрозуміли мене і виявили недовіру, посилаючись на фінансові труднощі в сім'ї. Для мене це було дуже важко. Моя мрія ніби зруйнувалася на очах. Я відчував себе як мій улюблений книжковий герой Мартін Іден: ніхто не вірить, ніхто не розуміє, підтримки немає. Але подібно до Рут, яка стала надією для Мартіна, цей конкурс, організований ЦМО, став для мене останнім променем надії. Я хочу скористатися цією можливістю, щоб довести батькам, хто я є насправді, показати свою силу і домогтися їхнього визнання. Я хочу, щоб вони пишалися мною. Так, їх можна зрозуміти — вони хвилюються, відправити дитину за кордон — це великий ризик. Але ця недовіра близьких стала для мене найбільшою мотивацією.
Здійснюючи свої високі мрії, я хочу допомогти своїй сім'ї покращити фінансове становище. Планую закрити кредити батьків. Одна з моїх головних цілей поїздки до Америки — закінчити книгу, яку я почав писати, і витратити частину зароблених грошей на її публікацію. Як я вже казав, це буде книга про кохання. Але вона буде зовсім іншою, ніж твори закордонних та вітчизняних авторів. Попри те, що це моя перша книга, я пишу її з таким ентузіазмом і мотивацією, що впевнений — вона вийде чудовою. Ідея написати книгу з'явилася після розставання з дівчиною, з якою ми зустрічалися кілька років. Тоді я пообіцяв собі: «Я обов'язково напишу книгу, в якій ми знову будемо разом і будемо щасливі». Я хочу виконати цю обіцянку. Щоб видати книгу в Казахстані, потрібно мінімум 1 мільйон тенге. Якщо я попрацюю в Америці, я зможу інвестувати таку суму у свою книгу одразу. Думаю, що для студента, який живе в Казахстані, накопичити таку суму займе занадто багато часу.
Коли я вперше задумався про Work and Travel, ми мріяли поїхати разом із дівчиною. Але через певні причини ми розсталися, і ця мрія стала нездійсненною. Я дізнався, що цього семестру вона їде до Чехії за академічною мобільністю, і я дуже радий за неї. А я вирішив, що наші мрії можна здійснити і наодинці. Так, навіть якщо я буду один, я хочу пройтися вулицями Times Square, побачити справжній океан і здійснити те, про що ми мріяли, заради того великого кохання, що було у нас. Кажуть, що з подорожі повертаєшся зовсім іншою людиною; у мене є надія, що, побувавши за кордоном, ми обидва змінимося на краще, і, можливо, через деякий час, ставши іншими людьми, ми знову будемо разом.
Я вірю, що якщо виграю в цьому конкурсі і поїду до Америки, то зможу здійснити всі свої мрії. Це додає мені ще більше ентузіазму та мотивації. Я відчуваю, що перебуваю на піку впевненості в собі, якої в мене ніколи не було. Я не хочу, щоб моя мрія знову розбилася і полетіла, тому докладу всіх зусиль. Я не та людина, яка ламається під ударами долі. Я хочу боротися до кінця заради себе і своєї мрії. І я хочу подякувати команді ЦМО за те, що подарували мені надію і відкрили шлях до таких можливостей. З ЛЮБОВ'Ю, Дімаш!!!