Уявіть, як це – народитися в степу прекрасної країни, під небесно-блакитним небом, на лоні природи, яка з ранку до ночі співає тобі свої мелодії та колискові, біля підніжжя величних гір, які мовчать і бережуть таємниці історії народів, що зуміли пройти крізь кров, піт і сльози, але не втратили надію на майбутнє. Ці народи зуміли побудувати нашу велику країну, що розвивається – Казахстан. З покоління в покоління мої предки народжувалися і йшли в той світ, назавжди заплющуючи свої мудрі й зморшкуваті очі, але завжди залишаючи по собі свою рідну кров. Мене звати Айнєль, і це історія про те, як проста казахська дівчина, цінуючи свою культуру, народ, історію та державу, все ще не втрачає надію на подальше процвітання країни, як і її предки, але тепер одна річ змінилася – мислення. У 21 столітті молодь або «покоління Z» проходить через багато етапів, що несуть із собою зміни не лише в мисленні, а й у цінностях, у ставленні до світу, до багатства внутрішнього «Я», саморозвитку та честі. Народжена в середньостатистичній казахській сім'ї, з самого початку я була вихована на всіх стереотипах і, на жаль, усталених так званих «традиціях келін», де обов'язком жінки було вдало вийти заміж і народити нащадків. Будучи наймолодшою в сім'ї, я спостерігала, як чоловіки ставляться до наших жінок і як ці чоловіки та матері подають приклад маленьким дітям, які, дорослішаючи, на практиці стають так званими «домашніми інвалідами», які не можуть елементарно навіть налити собі чаю, як мій старший брат, який, зростаючи в такій глибокій пропаганді мізогінії, оцінювання жінок і докорів, став тим, ким є зараз. Він є антагоністом не лише в цій розповіді, а й у моєму повсякденному житті. Дорогий читачу, зараз я напишу вам і відкрию свою душу.

Мої подорожі містами Казахстану і навіть за кордон завжди супроводжувалися моєю сім'єю. Вони ніколи не відпускали мене саму протягом усіх цих 19 років мого життя, тому що для них я є представницею «слабкої статі», яка, за їхніми словами, не зможе адаптуватися до правил, законів і способу життя чужої країни; проте я не хочу повністю викорінювати той факт, що вони боялися за мене і діяли в характерний спосіб. Але одного чудового дня ми з друзями вирішили поїхати до Туркестану на кілька днів, мій брат, звісно, був проти того, щоб я була без супроводу, але, на щастя, моя мама відпустила мене з близькими друзями, і, склавши потрібні речі у валізу, ми вирушили в дорогу! У той момент на мені висів незавершений проект з корпоративних фінансів в університеті, і я мала його здати до 1 жовтня. Прилетівши до міста, ми оселилися в будинку мого знайомого, який був не в центрі, і там не ловив зв'язок, звучить як початок фільму жахів, але мені загрожували не тортури і смерть, а літній семестр, якщо я не здам свій проект вчасно. А до дедлайну залишалося два дні, тому мені довелося, взявши всі потрібні речі, обійти всіх сусідів, що живуть в окрузі, і провести опитування про те, чи є у них зв'язок. У третьому будинку, неподалік від мого друга, жили бабуся з дідусем; досі пам'ятаю їхні імена і з теплом згадую: Марат і Гулнар. Пам'ятаю, як легко вони зустріли мене і впустили до себе додому, запропонувавши поїсти з ними за одним столом і покликати всіх моїх друзів, за столом лунало стільки діалогів, адже ми запитували їх, як вони познайомилися, скільки у них дітей і онуків, чим вони займалися і яку пораду дали б молоді. Після вечері я залишилася, щоб закінчити роботу, час минув непомітно, і в один момент, глянувши на годинник у комп'ютері, я помітила, що наближається перша година ночі, тоді до мене підійшла Гулнар апа (після цього випадку я називаю її тільки так) і сказала:

• Al, kyzym, ozimiz bir otiryp shai isheik.
  Ця історія є однією з найбільш зворушливих у моїх спогадах, адже в ній переплелися казахська гостинність і любов до чаю. До речі, роботу я здала вчасно і отримала 90 зі 100. Наприкінці історії хотілося б подякувати їм за спонтанний і привітний прийом, який ми згадуємо вечорами за чашкою гарячого чаю.

На другому курсі, навчаючись в університеті за спеціальністю фінанси, я подала документи на академічну програму обміну студентами до Чехії, пройшла перший етап співбесіди, відповідаючи всім критеріям, мені залишалося лише пройти інтерв'ю з консулом другого університету, але, дізнавшись, що я збираюся за кордон на цілий семестр, мій брат заборонив мені йти далі, ніж дозволено. Адже, на його думку, мені варто більше дбати про сім'ю і залишатися тут, доглядати за домом і не поспішати. Мама, вислухавши аргументи брата, вирішила, що справді, маленька Айнєль, її дитина, ще занадто мала для прийняття таких глобальних рішень і я буду кориснішою вдома.

Моя третя спроба розправити крила і нарешті злетіти, як золотий орел на нашому державному прапорі, до свободи, розвитку і теплого сонця також була відхилена. Минулого літа я намагалася з друзями подати документи на програму Work and Travel, адже це неймовірна можливість не лише заробити капітал, а й побачити на власні очі те, що ти бачиш на екранах кінотеатрів, і те, чого не зможеш відчути в кіно, а лише побувавши там – менталітет і культуру. Взаємозв'язок, який допомагає нам брати найкращі якості від одних і ділитися своїми з іншими.

Сьогодні я чітко висловила свою позицію і те, що я хочу розвиватися, гризти граніт науки, пізнавати світ у тому вигляді, в якому він описаний у мільйонах книг, показаний у тисячах фільмів і намальований очима чудових художників, чиє бачення розвиває ілюстрації в голові і відправляє тебе в маленьку візуальну подорож від Ван Гога до Ромеро. Завдяки моєму мисленню, зміні характеру голосу і моїм словам з року в рік, я нарешті змогла захистити своє майбутнє. Мені дозволили взяти участь у програмі!

Участь у програмі Work and Travel допоможе мені зробити маленькі, але дуже важливі для мене кроки в кар'єрному зростанні. Дорогий читачу, повторюся, що я навчаюся на англійському відділенні за спеціальністю фінанси, і, працюючи в Америці та накопичивши потрібну суму, я планую інвестувати в брокерську компанію Freedom Finance, як і раніше в різні акції, роблячи технічний аналіз компаній. Зараз у моєму портфелі лише 600 доларів, бо я почала з маленької суми, щоб здобути досвід і когнітивну здатність аналізу. Я планую інвестувати в акції чверть суми, яку зможу заробити. Друга причина, чому програма дозволить мені піднятися кар'єрними сходами, полягає в тому, що я зможу оплатити міжнародний іспит – CFA (Chartered Financial Analyst). Цей іспит складається з трьох рівнів; складання першого рівня дозволить мені додати впливовий сертифікат до хорошого резюме для роботи за кордоном, адже цей сертифікат визначає, які знання ти маєш у галузі фінансів. Щоб скласти лише перший рівень, потрібно закінчити 3 роки в університеті, і тільки після цього тобі дозволено складати іспит, а його вартість становить 1500 доларів (ціна змінюється щороку через інфляційні зміни). Відбір і оцінка іспиту та проходження етапів не є легкими досягненнями в кар'єрі, але я вірю і знаю, що в мене все вийде. Третє – це практика культурної освіти та етичного обміну з людьми, які прилетіли з різних країн. Досвід, отриманий під час перебування в Америці, змінить мене на краще і додасть нові мрії, цілі та плани до нового розділу мого життя.

Шлях до змін тільки почався, але вже має великий вплив, і ми з дорогим читачем знаємо, що все нелегко, але воно того варте. Тремтіння і страх зникають, і замість цих почуттів з'являється наполегливість із силою волі. Я не можу точно сказати, в якій галузі зміниться ця програма обміну, але можу з великою ймовірністю сказати, що зміниться потік молоді, покоління, якому ламали крила, топтали цілі, знищували мрії вщент і знецінювали почуття, але вони все одно встали і довели – вони гідні!

Час прощатися, наприкінці хотілося б подякувати читачеві, сподіваюся, вам сподобалася моя історія, і знайте, що вона ще не закінчена і тільки почалася. З новими зусиллями і новою мною.

З повагою, Айнєль!