Розділ 1

Теперішній час

Сьогодні ви прочитаєте невелику історію про учасників програми студентського обміну, але події відбувалися або відбудуться в різні періоди часу. А головні герої будуть пов'язані не тільки цією програмою, а й кровними узами.

I.

Перший розділ почнеться восени 2021 року, коли Лейла, другокурсниця Казахстансько-британського технічного університету, остаточно вирішила випробувати долю і взяти участь у програмі студентського обміну. Всю осінь і зиму вона займалася подачею і збором документів, а також підготовкою до інтерв'ю в посольстві для отримання візи. Думаю, кожен учасник програми трохи хвилювався перед цією співбесідою, як і Лейла, але, на її щастя, все пройшло гладко, і вона отримала свою довгоочікувану візу в середині весни. Після чого, через місяць вона сиділа в пасажирському просторому літаку з рейсом Алмати - Нью-Йорк...

II.

І ось нарешті пілот оголошує «Ladies and gentlemen! This is your Captain speaking. We have arrived at our destination. Welcome to New York City!».

Дуже змішані почуття охоплювали тендітну дівчину у великому шумному яскравому місті. Неповторне захоплення перепліталося з легким хвилюванням і передчуттям від усього побаченого.

Через 2 дні вона вже була в маленькому прибережному місті на кордоні Алабами, оселившись у невеликому затишному будиночку разом зі своїми сусідками. Лейла зрозуміла, що ці два з половиною місяці вона проведе в цьому містечку разом з цими людьми. Роботу вона отримала в місцевому сімейному ресторанчику, де працювала офіціанткою. (фото 1)

Людей було небагато, але й байдикувати часу не було. Не стану приховувати, перші тижні далися нашій героїні зовсім непросто, мовний бар'єр, культурний шок чинили сильний вплив. Як же добре, що до цього часу вона дуже зблизилася зі своїми новими подругами. Софі явно стала дуже близькою людиною, з якою Лейла переставала відчувати самотність. З усіма труднощами вони справлялися разом, спільно. І ось через місяць здавалося, що все складається напрочуд гладко і добре. Відмінний і розуміючий шеф, завжди підтримуюча і вірна подруга, дуже дружні і привітні клієнти, і океан за пару кілометрів ходьби ніяк не міг не радувати. Будь-хто відчув би себе головним героєм американського молодіжного серіалу.

III.

Нарешті, після довгих і старанних робочих днів настали заслужені канікули на 2 тижні перед початком навчання. Дівчата вже давно передчували цю захоплюючу подорож Америкою. Стільки небачених місць, а так мало часу. У їхніх грандіозних планах було відвідування алеї слави, Гранд-Каньйон, Universal park.

Записи Лейли.

Замітка перша.

Канікули. Це перший день наших вихідних. Я з Софі орендували компактну Kia Rio на два тижні. Ми вирушили до Гранд-Каньйону.

Наше знайомство з Гранд-Каньйоном почалося на світанку з оглядової точки Mather Point. Чесно кажучи, я ніколи в житті не спостерігала за тим, як сонце встає з-за гір. Це неймовірне видовище. (фото 2)

Замітка друга.

Також ми відвідали Universal park, а саме чарівний парк світу Гаррі Поттера. Я переповнена захопленням, нарешті ще одна дитяча мрія була виконана. (фото 3, 4)

Замітка третя.

Ми нарешті прибули в Нью-Йорк, нашу останню точку.

На кожній станції метро тусуються музиканти, може безробітні, а може й ні, і як завжди, повно туристів, людей з валізами, шум, метушня.

Прогулялися центральним парком, для місцевих дуже важливі ранкові прогулянки без туристів. А ввечері піднялися на Рокфеллер-центр, з нього відкривається дивовижний вид на Нью-Йорк. (фото 5)

На цьому я закінчую описувати свої дні, адже завтра вже полечу додому)

Пригоди Лейли в США підійшли до кінця, написала б я так з повною впевненістю, якби не події, які відбулися наступного дня.

Вранці поснідавши смачними пластівцями Lucky Charms, дівчата вирушили в аеропорт. Кожна дуже скучила за рідними і домом, але все одно в душі було трохи сумно відлітати, складалося відчуття, що вони тут дуже довгий час і зовсім як свої. Підходячи до стійки реєстрації Лейла потягнулася до рюкзака, оглянула першу кишеню, а після і другу, а далі і валізу. І тут її охопив холодний піт, ні в одній із сумок її паспорта не було. У паніці вона повернулася в готель, але ні до яких результатів це не призвело, її літак вже давно був у дорозі, вона впала у відчай. І тут пролунав дзвінок на домашній телефон готелю, з трубки доносився жіночий голос дівчини з ресепшну, який повідомив, як один з постояльців готелю знайшов паспорт якоїсь дівчини з Казахстану. У цей момент вона відчула найбільше полегшення у своєму житті. Одна з проблем, на її щастя і подив, була вирішена. Тепер потрібно було вирішувати проблему з квитками, купувати новий у планах у неї не було точно. Тому вона вирішила звернутися до свого куратора, який зв'язався з InterExchange і посольством Казахстану. Лейлу перереєстрували на наступний рейс через пару днів.

IV.

Нарешті наша героїня вдома в колі своєї сім'ї обговорює і ділиться своїми емоціями і враженнями. На цьому наша коротка історія і повинна була закінчитися, але ні, далі ви прочитаєте розповідь, яка відбудеться через 25 років, історію Алі, сина Лейли.

Глава 2

Майбутнє

I.

2048 рік. У Лейли підріс син - Алі, якому вже ось-ось виповниться 20 років.

Навчається в КБТУ на факультеті (IT), як і його мама в свої студентські роки.

5 років тому крім програми “work and travel” з'явився такий напрямок як «study and travel in America». Алі дуже цілеспрямований і здібний хлопчик, так само як і його мати, тому вибирає другий варіант, він задумався про подачу документів на програму студентського обміну. Він горить бажанням побачити США своїми очима і відчути це почуття американського студента.

Рівень англійської у нього на вищому рівні, як і його успішність по навчанню, що дуже позитивно позначиться для його ж майбутнього. Але як було 25 років тому, вже не буде. Відтепер все змінилося, змінився відбір участі. Крім вищесказаних умов, якими володіє Алі, має бути наступне:

• успішність у спорті, середній - вищий розряд;
• вміння виживати в умовах НС, холоднокровність. (перевіряється питаннями нестандартних ситуацій)

Також змінилися привілеї навчання за кордоном, крім стипендій, студент отримує:

• можливість безкоштовного проживання і харчування;
• оформлення візи за рахунок вузу;
• термін навчання у вузі-партнері збільшується на один доп. семестр (у разі хороших результатів);
• включення в спортивну команду на вибір (футбол, американський футбол, баскетбол, бейсбол);
  У разі позитивної відповіді вузу, від студента потрібно оплатити тільки переліт!

Також з недавніх пір виділяється безліч грантів за рахунок спонсорів, це робиться для поліпшення освіти наших студентів і поширення нашої культури і традицій за кордоном. Завдяки таким доданим умовам, відсіялася чимала кількість претендентів на програму з обміну, а також надалася впевненість у тому, що студенти, які виграють у конкурсі, підвищать свої навички у вузі-партнері в усьому.

І так, що ж у підсумку з Алі?

Благо розряд у спорті він має, кандидат майстра спорту з плавання. Почав він займатися цим видом спорту ще з 4 років, з тих пір вигравав багато гучних турнірів по країні, отримував багато почесних нагород, а також у 18 років отримав виклик у молодіжну збірну команду з плавання. Алі приймає запрошення з гордістю. У 2047 році молодіжна збірна Казахстану вирушила на чемпіонат світу серед однолітків, Алі повинен був виступати, але за місяць до самого чемпіонату відбувається наступне....

Син Лейли отримує травму колін при інтенсивному плаванні брасом, на жаль, він сильно пошкоджує зв'язки - на що тренер відразу відправляє Алі додому і швидше за все це і завершить кар'єру перспективного хлопця.

А адже на останніх змаганнях перед чемпіонатом світу він проплив 50м у вільному стилі за 23 секунди (23.14) - що і дозволило мати розряд (КМС). У хід пішли хірургічне втручання, мова йде про операцію, на якій не гарантують, що повернуть хлопця на плавальну арену.

Між сином і матір'ю зав'язується розмова про тимчасову відмову від плавання. На що Алі відповідає різко і негативно, адже це відкрило йому дорогу в цікаве, публічне життя, але все ж Лейла просить сина залишити це і зробити упор на навчання, а саме розглянути можливості не просто вчитися в своєму місті, а полетіти за кордон і відкрити для себе ще більше можливостей.

Через тиждень роздумів, переглядів багатьох статей в інтернеті і порад батька, Алі погоджується з мамою. «Звичайно це не так просто відпустити, але жертвувати чимось треба, раз є мрія побачити США своїми очима», - сказав Алі своїй матері.

II.

Настає тиждень прийому заявок на участь у програмі студентського обміну. Старанна сім'я здала всі необхідні документи, після чого Алі був запрошений на співбесіду. Перед співбесідою багато студентів переживають, що не скажеш про Алі. Він був підготовленим і впевненим, не боявся критики і косих поглядів. Через кілька хвилин після приходу Алі в один з філій університету його запрошують в кабінет, де і починається співбесіда. Хлопець спілкується впевнено, відповідає на питання по нестандартних ситуаціях і міцно тиснучи руку приймаючій комісії виходить, сподіваючись на кращий результат.

Що ж далі запитаєте ви? Через пару днів вся сім'я сидить біля ноутбука відкривши пошту, куди має прийти лист з відповіддю. Всі сидять з диким настроєм, голодними поглядами на екран ноутбука, що жадають тільки лист. Через якийсь час лист все-таки доходить до пошти Алі і затамувавши подих вони відкривають його.... «Ваша заява схвалена» - не вірячи своїм очам батьки міцно обіймають сина зі сльозами на очах, адже це була єдина причина відмовитися від спорту, до якого присвятив всі свої роки життя. Алі, не вірячи своїм очам, обіймає своїх батьків і каже: «все вийшло мам тат, все вийшло, я відлітаю виконувати свою мрію, спасибі що вірили в мене, я вас дуже люблю».

III.

Осінь. Початок вересня. Настає день відльоту Алі в США за програмою студентського обміну. Всі валізи зібрані. Провели свого сина його батьки, зі сльозами гордості і одночасно смутку, так як не побачать його весь навчальний семестр.

Цей період свого життя він проведе в бостонському технічному університеті, трек предметів буде схожий на 70% з казахстанським. (фото 6) У нього високо розвинені комунікабельні здібності, тому адаптація пройшла швидко. І вже до кінця тижня у Алі була своя компанія друзів, що складається з 6 осіб, 4 хлопців і 2 дівчат. Звичайно, окремо варто відзначити саму територію університету, яка більше нагадує величезний парк з дуже красивим озером, мальовничими видами, тому тут відчуваєш атмосферу справжнього англійського передмістя. Загалом, недарма студентське містечко називають містом всередині міста. Там є все, що потрібно для навчання і життя. І яка перевага для любителів довше поспати вранці – до занять можна дійти хвилин за десять або доїхати на велосипеді.

У всіх університетах США є свої своєрідні традиції. Так одну з них і застав наш герой, ніч напередодні сесії, єдина для всіх студентів, під час якої музичний оркестр, граючи, рухається по всіх бібліотеках кампусу, перериваючи загальне пильнування над книгами. Це запускає цілковитий балаган, тому що студенти плещуть, кричать, вскакують на парти. Але це ж допомагає скинути стрес, зняти нервову напругу і мандраж перед іспитами.

Ще один кумедний звичай — кидати зошити з вікна кампусу, супроводжуючи дійство гучним криком, що теж добре заспокоює нерви. Так само, як і справжній американський студент він вступив у клуб, а саме в клуб плавців.

IV.

Цей семестр точно не дав йому засумувати. Він отримав величезний досвід у самостійному житті і ніяк не можуть не радувати різноманітність культур, націй, світоглядів. Кожен день він дізнавався щось нове практично від кожної людини. Як і завдяки йому американці дізнавалися про його культуру.

Поїздка стала розширенням всіх горизонтів, всіх кордонів в голові. Виявляється, так можуть жити люди, розмовляти на зовсім різних мовах, мати абсолютно різні погляди на життя. Ти завжди залучений в життя суспільства, в якому ти знаходишся. Я вважаю, що якщо щось хороше можна взяти з США, то це одна з перших речей, які було б відмінно перейняти. Інший важливий висновок — потрібно бути в правильному інформаційному потоці і використовувати кожну можливість. У цього світу є все для нас, потрібно лише взяти своє, без вагань. Це унікальний шанс подивитися на себе справжнього і побачити свої сильні сторони і слабкості, хоч трохи стати кращою версією себе. Я впевнена, так само вирішив Алі, як і його мати.